Пісня "Козак Мамай"

 10a

В степу, ніби вічність розлого широкім, 
На схилі крутому багряного дня 
Закинувши лихо у трави високі 
Козак грає думу на гриві коня. 

Козак грає думу на березі ночі 
І тирса як хвилі під вітром шумить 
А смерть зазирає в козацькії очі 
Завжди несподівано вічна як мить. 

Сива зозуленько, не літай раненько

zozulya

Сива зозуленько, не літай раненько, 
Не літай раненько, не куй жалісненько. (Двічі) 

Літала, літала та й стала кувати, 
Десь мого милого ніде не видати. (Двічі) 

Посилання

На сайті 88 гостей та користувачі відсутні

Created with YOOtheme Pro

Оформлення: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Copyright © 2010-2018 Характерницька наука
Всі права застережені