Мандрівка в один кінець

Київ, Володимирська гірка

Ще ніч не опустилась на алею. 
Вже вечір кілька кроків вдаль зробив. 
І подих вітру, сплетений з землею, 
Дощем осіннім темний парк зросив. 

На шмаття душу роздирає відчай. 
Довкола тільки туга і пітьма. 
Здається, що так буде цілу вічність. 
Межа. І більше виходу нема. 

Замовляння

provody

Хай ворожа стріла 
Не торкнеться до твого крила. 
Хай пекельна імла 
Спопелить всі напасті дотла. 

Хай пекучі вогні 
Не зачеплять твоєї броні. 
Хай в ворожій стерні 
Збережуть тебе зорі ясні. 

Важка хода

spogad

Низка постійних невдач, 
Втома від марних зусиль... 
Серце приборкує плач, 
Терпить пронизливий біль. 

Палкощі юних світань 
Душу не в змозі зігріть. 
Рій нездійсненних бажань 
Сірим знебарвив блакить. 

Кожна із трепетних мрій 
Попелом сиплеться вниз –  
Тисячі програних війн 
З присмаком крові і сліз. 

Copyright © 2010-2018 Характерницька наука
Всі права застережені
Оформлення: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Created with YOOtheme Pro