Поклик

Шлях у невимовне

Чуєш? З темних віків голос тисячі лір 
Вистилає дорогу у даль. 
Він злітає із прірв до безпам'ятства гір 
І дзвенить, мов розбитий кришталь. 

Ця луна від зірок, із глибинок душі 
Все штовхає, все тягне вперед. 
І хай бігти по лезу найтонших ножів - 
Поклик світу у тиші не вмре. 

Мандрівка в один кінець

Київ, Володимирська гірка

Ще ніч не опустилась на алею. 
Вже вечір кілька кроків вдаль зробив. 
І подих вітру, сплетений з землею, 
Дощем осіннім темний парк зросив. 

На шмаття душу роздирає відчай. 
Довкола тільки туга і пітьма. 
Здається, що так буде цілу вічність. 
Межа. І більше виходу нема. 

Вершники

Чорний вершник

Маревом з попелу вкрите сузір'я роси, 
Привидом битв у повітрі – мечів передзвони... 
Духи безсмертних прямують в новітні часи 
Безліччю справ, навіть попри тяжкі перепони. 

Вершником чорним крізь морок безладних ночей 
Думкою, піснею світу шляхи прокладати. 
Небо творити за прикладом власних очей, 
Місячним сяйвом звивати потрощені лати. 

Чаклуй, чаклуй...

Українська природа

Чаклуй, чаклуй... А що нам ще робити? 
Чи світ такий, чи доля в нас така... 
Для подиху невистиглого жита, 
Для спогаду осіннього листка. 

Чаклуй, чаклуй... На сизі небокраї, 
На вільну, нерозхристану землю. 
Щоб лелечино-журавлині зграї 
Тримали мир і спокій у краю. 

Замовляння

provody

Хай ворожа стріла 
Не торкнеться до твого крила. 
Хай пекельна імла 
Спопелить всі напасті дотла. 

Хай пекучі вогні 
Не зачеплять твоєї броні. 
Хай в ворожій стерні 
Збережуть тебе зорі ясні. 

Важка хода

spogad

Низка постійних невдач, 
Втома від марних зусиль... 
Серце приборкує плач, 
Терпить пронизливий біль. 

Палкощі юних світань 
Душу не в змозі зігріть. 
Рій нездійсненних бажань 
Сірим знебарвив блакить. 

Кожна із трепетних мрій 
Попелом сиплеться вниз –  
Тисячі програних війн 
З присмаком крові і сліз. 

Нава

xOb4uxJ9CjI1

Там починається світ, що ми чуємо, 
Бачимо в яві і снах. 
Безладом, хаосом вічним отруєний, 
Полум’ям чорним в очах. 

Цупко корінням впивається дерево 
В зрошені часом ґрунти, 
Гілля своє простягаючи впевнено 
В інші безкраї світи. 

Copyright © 2010-2018 Характерницька наука
Всі права застережені
Оформлення: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Created with YOOtheme Pro