Перекази та оповідання

  • Святослав
  • Святослав аватар Автор теми
  • Оффлайн
  • Адміністратор
  • Адміністратор
Більше
2 років 8 місяців тому - 2 років 8 місяців тому #1 від Святослав
Перекази та оповідання був створений Святослав


Спас
Це було тоді, як над Україною, мов круки, кружляли татарські орди, турецькі когорти та всякі інші напасті і насильства.
І єдиними оборонцями рідної землі були козаки, святі лицарі волі.
Але як не намагалися, не завжди могли встояти від хижих нападників, і гинули старі і малі, а молоді бряжчали кайданами в неволі, чи ридали в гаремах над потоптаною зґвалтованою цнотою і коханням.
Зібралися на раду: що діяти, як рятувати люд від напасті. І мовив слово старий козак Нелинь: «Я підготую триста молодих козаків, хай підуть в усі куточки від села до села, від міста до міста і навчать молодь нашого втаємниченого вміння – захищатися від напасників». Довго вирувало козацьке коло – адже вміння захищатися беззбройному проти озброєних – то козацька таємниця. І рішення було одностайне: гідним довірити цю таємницю, іншого порятунку не бачили. Після ретельного відбору та підготовки – провели юнаків-спасівців, як лагідно назвали їх козаки. Повів їх дід-Нелинь. На прощання Кошовий мовив: «Дивіться браття добре, думайте, виважуйте, аби не попала наша таємниця у недобрі чи ворожі руки. То може єдиний спас-порятунок України, і його треба берегти для майбутніх поколінь».
Але вороги не дрімали, бо давно полювали за козацькою таємницею. І чи то зрада сталася, чи злі чаклуни виворожили, але ще до того, як юнаки мали розсипатися в різні боки, як курчата від квочки, на них налетіло вороже військо. І було воно як хмара чорна: тьма-тьмуща диких воїнів. Із страшними вигуками кинулися вони на козаків, оточуючи щільним кільцем, не стріляючи. Майнуло у думці старого Нелиня: «Зрада! А якщо котрийсь не витримає, розкриє…». Думати було ніколи: махнув характерник руками, як крилами, на молодих лицарів – і злетіли триста чорно-білих лелек. Тільки і встиг мовити: «Летіть до людських осель: як з`єднається ваша кров з людською, захищаючись від нападників – збудеться задумане…»
Ошелешені чужинці, якийсь час вклякли на місці, проводжаючи поглядом птахів, що повільно кружляли над старим козаком. Опам’ятавшись, діставали луки, накладали стріли. Нелинь знов змахнув руками і лелеки стрімко злетіли вгору, все вище і вище. І … розтали вдалині. З диким ревом кинулось вороже юрмисько на козака. Та … тільки задзвеніли шаблі об могутнього дуба, що стався із старого. Ламалися шаблі, кришилася кора, відскакували стріли, шелестіло під вітром листя. Чим більше ран наносили шаблюки, тим більше зеленого листя скручувалось і руділо, як запечена кров. І тільки тоді, коли не лишилось жодного зеленого листочка, і зашурхотіло воно, ніби старечий сміх прокотився степом, обняв містичний жах нападників, кинулись вони безвісти з того місця.
Через якийсь час повернулися лелеки, довго кружляли над степом, а потім посідали на дуба. Розпачливо закидали на спини голови і клекотали: справляли тризну над батьком-Нелинем.
Та й полинули в Україну, оселяючись на хатах у людей.
Перекази оповідають, що траплялися випадки, коли в різних кінцях України лелеки кидалися на напасників, допомагаючи господарям. І відбувалося диво: господар несподівано, незбагненно перемагав, метаючись вогненним вихором між ворогами. Якщо залишався живим, то з роду в рід передавав якусь таємницю старшому синові, а той – своєму.
Пішли у вічність легендарні захисники України – козаки. А таємниця лише нині почала потроху відкриватися Україні. Бо“ зна – може в тих таємничих стрімких рухах живе дух славетних предків і гідні воскресять його. Тоді оживе і Нелинь, бо за переказом дуб стоїть і понині: постріляний, порубаний і вже почав усихати. Чекає не дочекається своїх спасівців, які б рознесли в усі українські душі незламний козацький дух, їх незнищиму волю, їх непохитну силу.

Голос утопленого села
Антоніна Гармаш (Литвин)
Долучення:

Будь-ласка, Увійти або Зареєструватися, щоб приєднатись до розмови.

  • Святослав
  • Святослав аватар Автор теми
  • Оффлайн
  • Адміністратор
  • Адміністратор
Більше
2 років 8 місяців тому #2 від Святослав
Відповідь від Святослав у темі Перекази та оповідання




ЛЕГЕНДИ ТА КАЗКИ ХОРТИЦІ (Олександр ВИЖЕНКО)

КАЗКА ІВАНА БАБУРИ ПРО РУСИНА ПОЛОЗА

Чув я цю історію від старих козаків. А чи було це насправді, – Бог тому свідок.
Відомо, що на Здвиження всі гадюки злазяться докупи, до однієї ями, і лижуть там кам’яний стовп, чим і живуть цілу зиму, аж до весни. Тому на Здвиження не можна ходити в ліс, бо провалишся до гадюк у яму.
Одного разу, коли він був ще хлопчиком, пішов Семен Русин у ліс і потрапив таки до них.
Гадюки миттю обліпили хлопця, щоб кусати його. Та тут найстарша як засичить на них, ті – назад; почали лизати камінь, а вона й його підштовхує до стовпа. Полизав і Семен камінь, і раптом почав розуміти по-гадючому. Прожив він з ними в ямі аж до самої весни, бо звідти він ніяк не міг вилізти, надто ж глибока вона була.
Минав час. Семен вже козакував на Січі, призабувши про той випадок. Одного разу повертався він якось зі своїм побратимом з розвідки: той на коні, а Семен – пішки.
Застала їх ніч у степу. Прокидаються вони вранці й бачать: облягла їх навкіл змія – така величезна, як гора. Сидять вони в цьому страшному колі, а як бути, не знають. А змія раптом візьми та й відкинь трошки убік хвоста. “Ну, – каже Семен своєму побратимові, – ти, брате, з конем, то драпай, може втечеш.”
Щойно той виїхав, змія знову замкнула коло. Потім розвернулася вся й ну кланятися й пищати – от-от мало не забалакає та весь час ніби кличе козака за собою. Семен якось уже там подав їй знак, що згоден. Ось змія полізла собі, а він за нею. Прилізла до нори і як запищить! А з нори друга змія, яка удавилася рукою мерця; виє і всіляко намагається вивільнити своє горло. Семен тоді – раз! – і вийняв руку з її горла. Давай вона тоді кланятися йому та дякувати. І подарували йому змії торбинку з пшоном. А пшоно це було не просте, чарівне: з’їсть людина одне зернятко, й перекинеться на полоза; кини в нього жменю того пшона – зараз же скине він зміїну шкіру і знову стане людиною.
Відтоді прозвали його козаки – Полозовичем. Частенько можна було зустріти Семена, що йшов в оточенні змій. А носив Полоз, треба сказати, чорний одяг. Коли він біг степом, здавалось, – чорний птах летить над землею, або чорне колесо котиться по траві…
Якось прочули козаки, що ординці вийшли з Криму, щоб у черговий раз пограбувати Україну. Прийшов Семен до отамана й каже:
– Я перекинуся на полоза і на чолі зміїної зграї прожену татар. А коли після цього я знову з’явлюся перед вами, – киньте у мене жменю пшона, і я знову перекинуся на людину.
З цими словами він дав отаману торбинку з чарівним пшоном, а одне зернятко поклав собі у рот і перекинувся на величезного полоза. Через мить на очах отамана один полоз перетворився на тисячу, і вся зміїна зграя ринула у той бік, звідки наступало татарське військо. Перелякалися вороги до смерті, забачивши гаддя, і розбіглися хто куди.
Тільки-но бусурманин подався геть, перед отаманом знову з’явився полоз. Але сталося непередбачене – торбинки з пшоном ніде не було. Видно, військовий кашовар узяв її бе відома отамана на приготування саламахи.
Як не волав козак про поміч, вже ніхто не міг йому допомогти. Так і лишився він у вигляді полоза і довго ще жив на Січі, допомагаючи скарбничому охороняти Військову Скарбницю.
Багато чому навчилися козаки у Семена Полозовича. А своє вміння наслідувати полозу називали “зміїними вибриками”. Що ж це за вибрики такі були? Вмів козак плазувати, як змій, ніби було в нього багато крихітних ніг. Він усім тілом щильно притулявся до землі і витягувався у довжину, мовби лився по землі. Непомітно наближаючись до озброєного вершника, козак міг, як полоз, підскочивши вгору, перекинутися в повітрі й так ударити його ногою (наче полоз своїм дебелим хвостом!), що той, мов комаха, летів з коня. Не встигав він зрозуміти що й до чого, а козак-полоз вже тут як тут; ще один блискавичний кидок, і ось – обкрутився він навколо ворога, замкнувши його в чіпких обіймах.
Долучення:

Будь-ласка, Увійти або Зареєструватися, щоб приєднатись до розмови.

Час відкриття сторінки: 0.091 секунд
Працює на Форум

Посилання

На сайті 65 гостей та користувачі відсутні

Created with YOOtheme Pro

Оформлення: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Copyright © 2010-2018 Характерницька наука
Всі права застережені