З глибини століть ...

  • Святослав
  • Святослав аватар Автор теми
  • Оффлайн
  • Адміністратор
  • Адміністратор
Більше
2 років 8 місяців тому - 2 років 8 місяців тому #1 від Святослав
З глибини століть ... був створений Святослав



З глибини століть ...

Після розгрому Запорізької Січі, науку українських козаків зберегли чумаки. Вона, наука ця, полягає в тому, що людині, яка володіє Спасом, ніхто не може завдати великого зла. Десять чумаків ведуть чумацьку валку у 100 возів і їх ні хто не зачепить, навіть вези вони чисте золото через всю Країну. І справа не в тому, що вони можуть битися як кулаком, так і ножем, як сокирою, так і дубиною, влучно стріляти з пістолета і рушниці. Вони можуть, відводити злих людей від себе і від обозу. Вони бачать у темряві, а ще можуть заговорювати хвороби, знімати вроки і прокльони, можуть робити і багато іншого, про що ми вже не знаємо, багато секретів загублені, забуті.

(А.М. Скульський, Спас )

Костянтин Трутовський. Ілюстрація до твору Марка Вовчка «Чумак». 
Долучення:

Будь-ласка, Увійти або Зареєструватися, щоб приєднатись до розмови.

  • Святослав
  • Святослав аватар Автор теми
  • Оффлайн
  • Адміністратор
  • Адміністратор
Більше
2 років 8 місяців тому - 2 років 8 місяців тому #2 від Святослав
Відповідь від Святослав у темі З глибини століть ...


Могила козака-характерника Чайку в колишній Самарській Товщі (так колись називався потужний лісовий масив вздовж річки Самари). За легендою козак Чайка колись жив в лісі коло Самари і займався лікуванням хворих людей. Його призвищем назвали навіть річечку що тече неподалік - Чайчина. Після смерті, козака поховали в цій могилі, що носе тепер назву Чайчина Могила, знаходиться неподалік Павлограду.

З життя запорожців.
Козачий етнограф Я.П Новицький:
СМЕРТЬ І ПОХОРОН ХАРАКТЕРНИКА
Ще при Катерині в балці Таволжаній жив запорожець Довгий і був він превеликий характерник. Старий, дуже старий був він, та до того ж самотній. Став він помирати, а помирав він не раз. Звелів він джурі покликати сусіда Пластуна. Довго вони говорили, а потім Довгий ліг і помер. Пластун і каже джурі: «Лягай-но ти, синку, спати, а я піду корів подою». Пішов. Джура прив'язав небіжчика мотузкою за шию і за ноги до лавки, узяв скрипку і грає собі на дворі ... Довго грав чи ні - коли чує: товчеться щось у землянці.Заглянув він туди - мертвий смикається на лавці. «Смикатися, - каже - Марко на ярмарку, чорта з два викрутишся!» ... І далі грає, наярює. Трохи згодом слухає: знову товчеться мертвий. Ось приходить дід Пластун. «А що, - питає, - не встав ще наш мертвий?» «Ні, - відповідає, - брикався, так я його прикрутив до лавки канатом». «Добре, - каже, - що здогадався, а то він тебе задушив би» ... Зійшлися запорожці кілька чоловік, викопали яму і давай ховати без святенника. Коли спустили його в яму, Довгий і каже: «Ну, братці, давайте осиковий кілок та будемо забивати». Забили йому кілок у груди і засипали землею ... Галдо́вників святенники ніколи не ховали, ховали запорожці по-своєму.

(Розповів в 1882р дід Яків Мусієнко, 80 років, с. Свистуново Олександрівського повіту - нин. Запорізька область України.)

Долучення:

Будь-ласка, Увійти або Зареєструватися, щоб приєднатись до розмови.

Час відкриття сторінки: 0.108 секунд
Працює на Форум

Посилання

На сайті 69 гостей та користувачі відсутні

Created with YOOtheme Pro

Оформлення: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Copyright © 2010-2018 Характерницька наука
Всі права застережені