Збір трав в легендах, обрядах, звичаях
Лікування завжди було прибутковим заняттям, тому лікарі вживали заходів до того, щоб людей, які знають лікувальні властивості трав, було поменше. Охочих зайнятися цією справою всіляко відлякували, оточуючи своє ремесло таємничістю. Збір, виготовлення ліків і лікування супроводжувалися магічними прийомами і заклинаннями. В середні віки знахарі приймали пацієнтів в похмурих печерах або хижах, прикрашених черепами, чорними кішками, совами. Коли давали ліки, шепотіли страшні заклинання, а щоб змусити інших людей відмовитися від самостійних пошуків трав, про цілком нешкідливі рослини складали повні жахів легенди.
Однією з таких легенд була легенда про мандрагору. Зовні корінь мандрагори нагадує фігуру людини. Вважалося, що володар цього кореня збереже на все життя молодість, здоров'я і красу. Але людина, що ризикнула самостійно добути цей корінь, наражається на смертельну небезпеку. І тільки присвячений в таємницю кореня може викопати його. Знайшовши рослину, потрібно було три рази окреслити місце крейдою, потім прив'язати рослину до хвоста чорної собаки і змусити її вирвати його, а самому в цей час стати обличчям до заходу. Лунав жахливий крик мандрагори, а собака, яка вирвала корінь, негайно гинула.
На Русі збір трав приурочується до дня Горпини-купальниці (21 червня). У збирачів цей день зветься «Горпина - зле коріння». Масове цвітіння трав збігалося з цим днем і наступним за ним днем Купала (22 червня) - часом збору чарівних трав. У святкуванні дня Івана Купали з'єдналися християнські і язичницькі вірування. Іван - Іван Хреститель, який «купав», тобто Хрестив Христа, і Купала - язичницький бог, якому в стародавні часи «подяки і жертви на початку жнив пріносіху». За народним повір'ям, зібрані в цей день трави володіли особливою цілющою силою, а вночі рослини розмовляли між собою.
Білоруський етнограф Е. Р. Романов так описує цей збір: «Рано вранці 23 червня дівчата і молодиці цілими натовпами відправляються в луки, поля і ліси за Іванівськими квітами і травами. Під час збирання квітів і трав потрібно обов'язково співати Купальські пісні, в іншому випадку трави не матимуть цілющої сили, навіть і по освяченні їх в церкві. Кожна жінка намагається набрати квітів і трав якомога більше, цілі снопи, причому віддається перевага травам Іван-да-Мар'я, золототисячник, росичка, купальник, звіробій, чистотіл, слізки богородиці, заяча Цибулька, мокриця, а також аїр, очерет, колосся жита. Принесені в будинок трави ставляться в холодному місці до наступного дня, а потім 24 червня приносяться до церкви і освячуються». У ніч на Івана Купала відбуваються різні чудеса: цвіте папороть - Перунів вогнецвіт, показується розрив-трава, яка цвіте настільки недовго, що ледве встигнеш прочитати три молитви: «Отче наш», «Богородицю» і «Вірую».
В одному зі старовинних руських травників потрібно, щоб шукач трав обов'язково мав лавку, зроблену з дев'яти порід тільки хвойних дерев, і при витягуванні рослини із землі неодмінно ставав колінами на цю лавку. В іншому травнику рекомендувалося збирати трави в строго певний день, найчастіше один в році, попоститися, далеко від житла, «де не чути півнячого крику», скинувши одяг, скупавшись в росі і прочитавши заклинання. При цьому необхідно було мати при собі попередньо викопаний корінь плакун-трави, що відганяє злі чари. «Є плакун-трава, росте при озерах, висока в стрілу, колір Багров і та трава вельми добра. Придатна в чистоті тримати в хатах або з собою в дорозі носити, нечистий дух не доторкнеться і зі цим коренем трави рвати, мати при собі, а коли не мати при собі цього кореня, то хоша після приклади траву до плакунового кореня, то і буде всяка трава мати свою силу, а хрест з неї вирізати і носити при собі вельми добро».
Наукова назва плакун-трави - Плакун верболистий. На листі плакуна є великі водяні продихи, які виділяють надлишок води при підвищеній вологості. За християнськими переказами, плакун-трава з'явилася, коли розіп'яли Христа. Богородиця при цьому так гірко плакала, що з її сліз і виросла ця трава. Збирач з пучком трави ставав обличчям на схід і вимовляв: «Плакун, плакун! Плакав ти довго і багато, а виплакав мало. Хай не ллються твої сльози по чистому полю, не розноситься твоє виття по синьому морю». При цьому підкреслювалося дбайливе, шанобливе ставлення до трави як носія цілющої сили. «Небо - батько, земля - мати, а ти, рва, дозволь себе рвати». Потрібно, «щоб траві не було боляче» і від «багато чого брати трошки».
Чаклунство мало найтісніший зв'язок з народною медициною. Наприклад, від безпліддя довго лікувалася у знахарки дружина князя Василя Івановича - княгиня Соломонія. Велика княгиня Софія - дружина Івана III в 1497 р. лікувалася у знахарки з того ж приводу. Знахарка за велінням Івана III була втоплена. Старовинним народним засобом - медом лікувався від подагри Іван Грозний. На думку вчених, такий тісний зв'язок магії з народною медициною пояснюється наступними причинами: по-перше, переконанням, що хвороба є результат впливу «злих духів» і що зцілення можуть принести тільки надприродні сили; по-друге, переконанням в тому, що людина знаходиться в таємничої зв'язку з навколишньою природою і від неї залежить його здоров'я; по-третє, вірою в те, що хвороба є злою істотою, яку можна вигнати і перенести на інших.
Разом з тим тисячоліттями складалися і відпрацьовувалися раціональні прийоми збору трав і, хоча пояснювалися вони свого часу впливом надприродних сил, сучасна наука знайшла їм цілком матеріалістичне пояснення. Наприклад, такі рекомендації народної медицини, як застосовувати для лікування хворого трави, зібрані в місцевості, де він проживає, або збирати трави тільки в молодика, при «збитковому місяці», або за відсутності місяця. Ще в стародавньому Вавилоні дурман і блекоту збирали тільки вночі. Пліній Старший в 18 томі «Природньої історії» багато говорить про вплив фаз місяця на рослини, тваринний світ і людину. Так, при повному місяці рослина всмоктує більше води, ніж в інший час, отже, довше сохне і втрачає більше діючих речовин. Відомі науці і добові коливання концентрації діючих речовин у рослинах. Деякі рослини, що містять алкалоїди, накопичують їх вночі і втрачають днем.
У россійських лікарських порадниках давалися малюнки лікарських рослин, наводилися докладні відомості про зовнішній вигляд лікарських рослин і місцях їх зростання. Ось як описується Проскурняк - алтей лікарський: «Стебель ее суховат, вышиною два локот или трех, цвет у себя желт имееть, а воняние аки болшева роману, листвием же та трава собою долга и остра, плевою белою обдёрнута, а собираем и корень и листвие и цвета, егда трава цветет в мае во исходе». О широко известных травах обычно считали «непотребно писать, коим обычаем ростуть», так как они «всеми знаеми суть».
Збір лікарських рослин визначався не тільки календарним розкладом, а й погодними умовами. Найкращий час збору трави показують бджоли, і брати рослини потрібно там, де їх багато. «Некогда ино лето бывает студеностно, некогда вельми жарко». Крім того, даються докладні вказівки зі збору і сушці сировини. Коріння слід «выкопати и очистити и вельми добре обмыта и высушити, да вологость иссякнет». Або по сушці квіток шипшини «цвет своробориный надобе сушити на ветре, а не на солнце, или отдали солнце сквозе окончину или сквозе полотенце, часто их изворашевой». Чіткі вказівки давалися щодо термінів зберігання і можливості фальсифікації сировини. «Многие оманщики, которые людей прельщають и лесного дягиля корение за огородный продають и мастер тем прельщается и лечба несовершенна».
Паралельно з народною медициною раціональні прийоми збору лікарських рослин розроблялися науковою медициною. Цікаві в цьому відношенні рекомендації Авіценни (XI ст. н.е.), Які мало чим відрізняються від правил заготівлі сировини, прийнятих сучасною фармакогнозією: «Листя треба зривати після того, як воно повністю набуде властиві йому обсяг і форму і залишиться в такому вигляді деякий час, але перш, ніж воно змінить забарвлення і зламається, ніж воно стануть опаде і обсиплеться. Насіння слід збирати після того, як тіло його зміцніє і коли його покине незрілість і водянистість, а що стосується коренів, то їх слід брати до того, як почнеться листопад. Квітки слід збирати після повного їх розкриття, але до в'янення або осипання. ... Що ж стосується плодів, то їх зривають після того, як вони цілком достигнуть, але перш, ніж вони готові будуть впасти. ... Чим менше зморщилося коріння і зів'яли стебла, чим жирніше і повніше насіння, чим щільніше і важче плоди, тим краще. ... Плоди, зібрані в гарну погоду, краще тих, які зібрані при поганій, вологій погоді і незабаром після дощу. ... Плоди, зірвані в відповідну пору, твердіше тих, при зборі яких час було вибрано неправильно. Чим колір плодів більш насичений, смак виразніше, а запах різкіше, тим вони сильніше в своєму роді».
Сучасна фармакогнозія вже не емпірично, а використовуючи останні дані про динаміку біосинтезу, накопичення і розпаду біологічно активних речовин в рослинах, розробила раціональні прийоми збору лікарської сировини, які широко використовуються в практиці заготовок.
Публікується за книгою: Кузнецова М.А., Резникова А.С. Сказания о лекарственных растениях. М.: Высш. школа, 1992. 272 с.
Джерело:
Переклад: Сергій Вітер