ОЙ НА ГОРІ ТА ЖЕНЦІ ЖНУТЬ 

Гой, на горі женці жнуть,
Да долом, долом, да долиною козаки ідуть.
Межи ними три гетьмани,
Што ведуть войсько запорозьке долинами:
Один гетьман Дорошенко,
Што ведет войсько запорізьке хорошенько;
Други гетьман Сагайдачник,
Што згубив триста козаков, зли необачник;
Третій гетьман Дрогозденко,
Што ведет войсько московське борозденько.
Ідуть ляхи дорогами:
Закричуть, кликнуть вам «Помагай Бог» за горами —
Помагай Бог козаченькам,
Щоб одкрикнули да з самопалов ляшенькам.

О́й на́ го́рі та́ й же́нці жну́ть — українська народна пісня. Належить до козацьких історичних пісень. Пісня виникла, мабуть, у другій половині 17 століття. Найстаріший варіант зафіксований на Галичині в записах Доменіка Рудницького 1713 року «Пісні різні і деякі на ноти перекладені». 

Максимович датував виникнення пісні часами Петра Дорошенка, вбачаючи в Сагайдачному когось із старшин запорозького куреня. Срєзвевський і Каманін пов'язували пісню із Петром Конашевичем-Сагайдачним. Датування пісні другою половиною 17 століття підтримували В. Антонович, М. Драгоманов, Б. Грінченко.
У Дрогозденкові Б. Грінченко вбачав брацлавського полковника Дрозденка; текст із збірника Доменіка Рудницького він визначав як літературний.
М. Євстахевич, припускав, що «Дрогозденко» — це Дрозденко, сотник, «котрий привів Дорошенкові гетьмана Задніпрянської України Брюховецького в червні 1668 р., після чого Брюховецький був убитий», а Сагайдачний — «правдоподібно, не Петро Конашевич-Сагайдачний, а Григорій Сагайдачний, кошовий отаман в 1686 р.»
Існує польський варіант пісні «По широкій Україні», де замість Сагайдачного згадується київський воєвода Стефан Хмелецький, прозваний «бичем татарським» за перемоги на татарвою.
Інші назви: «Ой на горі да женці жнуть», «Ой на горі та женці жнуть», «Ой на горі женці жнуть», «Гей, на горі та женці жнуть», «Гой, на горі женці жнуть».

Пісня виникла, мабуть, у другій половині 17 століття. Найстаріший варіант зафіксований на Галичині в записах Доменіка Рудницького 1713 року «Пісні різні і деякі на ноти перекладені».


ОЙ НА ГОРІ ТА ЖЕНЦІ ЖНУТЬ

Ой на горі та женці жнуть, (Двічі)
А попід горою
Яром-долиною
Козаки йдуть.

Гей, долиною, гей,
Широкою,
Козаки йдуть.
Гей, долиною, гей,
Широкою,
Козаки йдуть.

Попереду Дорошенко, (Двічі)
Веде своє військо,
Військо Запорізьке
Хорошенько.

Гей, долиною, гей,
Широкою,
Хорошенько.
Гей, долиною, гей,
Широкою,
Хорошенько.

А позаду — Сагайдачний, (Двічі)
Що проміняв жінку
На тютюн, на люльку,
Необачний.

Гей, долиною, гей,
Широкою,
Необачний.
Гей, долиною, гей,
Широкою,
Необачний.

«Гей, вернися, Сагайдачний, (Двічі)
Візьми свою жінку,
Віддай тютюн-люльку,
Необачний!

Гей, долиною, гей,
Широкою,
Необачний!
Гей, долиною, гей,
Широкою,
Необачний!»

«Мені з жінкою не возиться, (Двічі)
А тютюн та люлька
Козаку в дорозі
Знадобиться!

Гей, долиною, гей,
Широкою,
Знадобиться!
Гей, долиною, гей,
Широкою,
Знадобиться!

Гей, хто в лісі, озовися! (Двічі)
Та викрешем вогню,
Та й закурим люльку,
Не журися!

Гей, долиною, гей,
Широкою,
Не журися.
Гей, долиною, гей,
Широкою,
Не журися.

Записано в 1987 році від Сушко Миколи Артемовича 1905 року народження та Грунько Агрипини Юхимівни 1908 року народження у селі Мала Токмачка Оріхівського району. 


ОЙ НА ГОРІ ТА ЖЕНЦІ ЖНУТЬ

Ой на Горі тай Женці жнуть      
А попід Горою яром-долиною Козаки йдуть
Гей долиною гей широкою Козаки йдуть!

Попереду Дорошенко               
Веде своє військо військо запорізьке хорошенько
Гей долиною гей широкою хорошенько!

Посеpединi/посереду пан хоpунжий 
Пiд ним кониченько,
пiд ним воpоненький сильно дужий
Гей долиною гей широкою сильно дужий!

А позаду Сагайдачний             
Що проміняв жінку на тютюн та люльку необачний
Гей долиною гей широкою необачний!

Гей вернися Сагайдачний          
Візьми свою жінку віддай тютюн-люльку необачний
Гей долиною гей широкою необачний!

З жінкою в поході не возиться    
А тютюн та люлька Козаку в дорозі знадобиться!
Гей долиною гей широкою знадобиться!

Гей хто в лісі озовися          
Та викришем вогню та затягнем люльку не журися!
Гей долиною гей широкою не журися!

Це відміна з додатковою в'язкою про пана хорунжого, яка присутня вже у збірнику Максимовича 1827р.: Українські пісні, видані М. Максимовичем. Фотокопія видання 1827р. (Малороссійскія пЂсни, изданныя М. Максимовичемъ. Москва, Въ Типографии Августа Семена 1827) Підготовка видання і розвідка П.М. Попова. Київ, АН УРСР 1962. 342с.


Джерела та література:

(пол.) Rudnycki D. Piesni rozne i niektore na noty polozone. — 1713.
(рос.) Перетц В. Н. Заметки и материалы для истории песни в России // Известия ОРЯС АН. — 1901. — Кн. 2, — С. 83 (окремий відбиток — с. 31).
Варіанти:
(рос.) Максимович М. Малороссийские песни. — 1827. — С. 18 — 19.
(рос.) Срезневский И. Запорожская старина. — Харьков, 1833. — Ч. 1. — Кн. 1. — С. 58 — 60.
(рос.) Закревский Н. Старосветский бандуриста. — М., 1860. — Кн. 1. — С. 65.
(рос.) Чубинский Я. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западнорусский край, — Спб., 1874. — Т. 5. — С. 958 — 959.
(рос.) Головацкий Я. Народные песни Галицкой и Угорской Руси. — М., 1878. — Ч. 1. — С. 26.
(укр.) Українські народні думи та історичні пісні. — Київ, 1955.
(укр.) Перлини української народної пісні / Упорядник Микола Гордійчук. — Київ: Музична Україна, 1991. — 382 с.
(пол.) Piosenki Lemkowskie I Ukrainskie. Akademicki Klub Turystyczny «Maluch», 2001. — 137 с.
(укр.) Пісні маминого серця / Упорядник Р. П. Радишевський. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2006. — 351 с.
(укр.) Пісенний вінок: Українські народні пісні / Упорядник Андрій Михалко. — Київ: Криниця, 2007. — 400 с.

Контакти

З питань організації навчань:

  • Email : Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
  • Святослав : (+38) 095-577-7084 
  • Вітер : (+38) 050-382-0842

З питань щодо роботи сайту та форуму:

  • Email : Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Інформація

ДОПОМОГТИ ПРОЕКТУ
На сайті 44 гостей та користувачі відсутні
Перегляди статей
2159274