donbass2015

Мій  перший  вірш  написаний  в  окопі,  
на  тій  сипкій  од  вибухів  стіні,  
коли  згубило  зорі  в  гороскопі  
моє  дитинство,  вбите  не  війні.  

Лилась  пожежі  вулканічна  лава,  
стояли  в  сивих  кратерах  сади.  
І  захлиналась  наша  переправа  
шаленим  шквалом  полум'я  й  води.  

Був  білий  світ  не  білий  вже,  а  чорний.  
Вогненна  ніч  присвічувала  дню.  
І  той  окопчик  –  

як  підводний  човен  

у  морі  диму,  жаху  і  вогню.  

Це  вже  було  ні  зайчиком,  ні  вовком  –  
кривавий  світ,  обвуглена  зоря!  
А  я  писала  мало  не  осколком  
великі  букви,  щойно  з  букваря.  

Мені  б  ще  гратись  в  піжмурки  і  в  класи,  
в  казки  літать  на  крилах  палітур.  
А  я  писала  вірші  про  фугаси,  
а  я  вже  смерть  побачила  впритул.  

О  перший  біль  тих  не  дитячих  вражень,  
який  він  слід  на  серці  залиша!  
Як  невимовне  віршами  не  скажеш,  
чи  не  німою  зробиться  душа?!  

Душа  в  словах  –  як  море  в  перископі,  
І  спомин  той  –  як  відсвіт  на  чолі…  
Мій  перший  вірш  написаний  в  окопі.  
Він  друкувався  просто  на  землі. 


© Ліна Костенко

Контакти

З питань організації навчань:

  • Email : Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
  • Святослав : (+38) 095-577-7084 
  • Вітер : (+38) 050-382-0842

З питань щодо роботи сайту та форуму:

  • Email : Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Інформація

ДОПОМОГТИ ПРОЕКТУ
На сайті 56 гостей та користувачі відсутні
Перегляди статей
2202946