Характерницька наука - Поклик Навчання яке неможливо оминути
Початок: 28 вересня о 12-00 29 вересня о 12-00
Місце навчання:
Новий курс на новому місці м. Київ, вул. Борисоглібська, 15Г (4 поверх, Малий зал, набрати на домофоні 42) Від метро Контрактова площа близько 750 м пішки
Зазвичай, емоційний сюжет про людину, яка самовіддано віддає себе задля порятунку інших, щиро сприймається всіма, іноді навіть зі сльозами на очах. Щирість, співчуття, відданість завжди викликають відповідні емоції у інших та відкривають двері наших сердець. Мабуть тому, що саме так і відбувається взаємодія між людьми. Саме так передаються всі стани: від горя до щастя, від здоров’я до хвороби.
Це сталося в ті прадавні часи, коли люди жили родовими укладами, а численні племена дерев ще не поєдналися в єдиний народ. Здебільшого кожна їхня зустріч закінчувалася сутичкою. Це було настільки давно, що берегу Славутича треба було чекати ще кілька тисяч років до появи Києва. Тоді люди сприймали будь-які події свого життя, та і життя в цілому, як прояв божої волі. Вони вивчали, як і що відбувається, та спирались в своїх діях на здобутий досвід, створюючи на його основі звичаї й традиції.
Одного разу під час полювання, чоловік з лісового племені отримав важкі рани від ікл дикого кабана. Чи то він був застигнутий зненацька, чи то свідомо перегородив шлях старому великому сікачу – вже не суть, бо хоч здобич і була взята, та вартість її була зависокою для родини. Рани були такими, що навіть не давали надії на його одужання. Робити нічого, цього мужа та вбитого ним сікача плем’я підняло на руки та понесло до свого поселення. Всі розуміли, що жити пораненому лишалось не довго, бо не було ще випадків, щоб хтось зустрічав наступний світанок опісля настільки невдалого полювання.