Існують давні способи передачі навичок та вмінь від людини до людини, які зараз майже забуті. Але при цьому нікого не дівує, і навіть про це інколи розповідають пошепки, як якась бабуся або дідусь, які лікували людей або взагалі дещо вміли, перед самою смертю це вміння або дар передали своїм онукам чи взагалі стороннім людям. І це сприймається звично, а не як неможливе. Це існує, це можливо, і люди це бачать по наслідках – ті люди, які перейняли це вміння і далі продовжують справу старих. А якщо згадати скільки часу було у них на цю передачу перед самою смертю, то це навіть не доба або дві, це лічені хвилини. Це можливо, бо такі природні властивості людини, і вони застосовуються не тільки у таких випадках, а і завжди в житті.

Але всьому-всьому що знане зараз з характерницької науки дійсно за 2 дні не навчиш. На все це потрібно більше ніж життя. За 2 дні ми можемо навчити всьому тому, що зазвичай виписано до кожного з навчань, яких декілька, і ця можливість перевірена кожним з навчань, які тривають вже багато років, і це дає дійсний поштовх до досить надзвичайних можливостей людини.