Cоціальний інтелект
«ДЗЕРКАЛЬНІ НЕЙРОНИ»
Від народження людина має багато можливостей для пізнання світу, одна з яких – розуміти інших без вербальної взаємодії. У 1990 році італійський нейробіолог Джакомо Різолатті виявив та описав основний механізм, що лежить в основі цього розуміння. В ході проведення звичайного досліду спостереження за активацією тих чи інших ділянок мозку у мавп при виконанні простих дій були отримані приголомшливі на той момент результати. Наприклад, коли піддослідна мавпа брала якийсь предмет, в моторному відділі її головного мозку виникала певна нейронна активність, але така ж нейронна активність виникала і в тому випадку, якщо мавпа просто спостерігала за діями когось іншого, хто брав предмет. І та ж активність спостерігалася навіть у тому випадку, якщо предмет був за ширмою, і хтось перед мавпою просто опускав туди руку, роблячи вигляд, що він бере цей предмет. Але активність не спостерігалася, коли та ж сама дія виконувалась інструментом. А ще, з’ясувалася, що нейрони реагують не на будь-які рухи, а лише на ті, що пов'язані з цілеспрямованими діями. Іншими словами, лише тоді, коли дія має значення, вона активує дзеркальні нейрони.
Таким чином, вчені зробили висновок про те, що нарешті, хоч і частково, але розкрито таємницю механізму взаємного навчання і наслідування, а також співпереживання (механізму емпатії) живих істот. Нейрони, що відповідають за цю взаємодію, отримали назву дзеркальних, оскільки вони забезпечують відображення чужих дій через власні реакції.
При проведенні подальших досліджень дзеркальні нейрони були виявлені і в мовних, моторних, зорових, асоціативних та інших ділянках мозку людини, а також в області сонячного сплетіння. І працюють вони значно гнучкіше, ніж у мавпи.
«ЗЛАМАНІ ДЗЕРКАЛА»
Найбільш серйозні пошкодження дзеркальних нейронів пов'язані з генетичними порушеннями. Найчастіше це відбувається при аутизмі.
Колега Джакомо Різолатті по дослідницькій групі Вітторіо Галлезе звернув увагу на те, що у дітей хворих на аутизм відчуженість, нездатність до спілкування, пов’язана з порушенням роботи дзеркальних нейронів. Оскільки в їх мозку зламаний механізм «відображення» дій і емоцій оточуючих, хворі на аутизм просто не можуть зрозуміти, що роблять інші люди.
Насправді масово пошкодити дзеркальні нейрони не так-то й просто, вони розподілені по всій корі головного мозку. Якщо у людини трапляється інсульт, то пошкоджується лише частина таких нейронів. Наприклад, відомо: коли пошкоджена ліва частина мозку, то людина часом не може зрозуміти дій інших людей.
«ВІДНОВЛЕННЯ»
Джакомо Різолатті:
«Якщо в пацієнта нейрони не остаточно «розбиті», а порушена їхня робота, то, використовуючи зоровий поштовх — показуючи необхідну дію при певних умовах можна активізувати нервові клітини, змусити їх «відбивати» рухи і знову почати працювати як потрібно. Такий метод називається «терапія дії і спостереження» (action-observation therapy), в експериментах вона дає значне поліпшення при реабілітації хворих після інсульту.
Але найдивовижніший результат виявився, коли цю терапію спробували застосувати для відновлення людей після серйозних травм, аварій — коли людині накладають гіпс, а потім їй фактично заново потрібно вчитися ходити.
Зазвичай у таких випадках довго зберігається хвороблива хода, пацієнт кульгає тощо. Якщо традиційно навчати і тренувати, це займає чимало часу. Проте якщо показати спеціально створений фільм з відповідними рухами, то в мозку постраждалих активуються необхідні рухові нейрони, і люди починають нормально ходити буквально за кілька днів. Навіть для нас, науковців, це виглядає як диво.»
«Можна максимально повноцінно відновлювати дітей-аутистів, якщо робити це в дуже маленькому віці. На самому ранньому етапі потрібно проявляти дуже сильну чутливість, навіть сентиментальність із такими дітьми: мама, фахівець повинні дуже багато розмовляти з дитиною, доторкатися до неї — щоб розвивати і моторні, і емоційні навички. Дуже важливо гратися з дитиною, але не в змагальні ігри, а в такі, де успіх настає тільки при спільних діях: наприклад, дитина тягне канат — нічого не виходить, мама тягне — нічого, а якщо потягнуть разом, то дістається якийсь приз. Так дитина розуміє: ти і я разом — це важливо, не страшно, а корисно.»
Дзеркальні нейрони є однією з можливих основ мозку для того, що можна назвати соціальним інтелектом або соціальним пізнанням, обробкою інформації, необхідною для успішної взаємодії. Таким чином, дзеркальні нейрони можуть відігравати фундаментальну роль у всій соціальній поведінці людини, включаючи мову.
