Нава

Там починається світ, що ми чуємо, 
Бачимо в яві і снах. 
Безладом, хаосом вічним отруєний, 
Полум’ям чорним в очах. 

Цупко корінням впивається дерево 
В зрошені часом ґрунти, 
Гілля своє простягаючи впевнено 
В інші безкраї світи. 

Там перше слово ніким не промовлене, 
Там відкривається суть. 
Кожні півподихи, наміри, погляди 
Слід за собою несуть. 

Там кожна річ виявляється іншою – 
Правда трима терези. 
Серце вистукує ритмами швидшими 
Майже в чотири рази. 

Там прокладаються часом і простором 
Довгі стежки в небуття. 
Той, хто керується силою й розумом, 
Може змінити життя. 

Там в неможливого шанс є здійснитися – 
Лиш підібрати ключі. 
Способи вірні знайти і можливості, 
Знаючи витік причин. 

Там за порогом чатують небачені – 
Жадібні, ласі і злі. 
Досі нікому не можуть пробачити 
Сонце в холодній імлі. 

Там ти беззахисний навіть озброєний, 
В темряві – ти дичина. 
Помилка, вчинок з ненавистю скоєний 
Душу спустошать до дна. 

Там за плечима в потилицю дихає, 
Пильно вглядається смерть. 
Досить півоберту – кроками тихими 
Зникне розхитана твердь. 

Ділом шляхетним, цікавістю ведений, 
Знаючий ціну життям...  
В землі ступаючи, тінню заплетені, 
Можеш залишитись там. 

© Вітрова Доця