Київ:

25-26 січня 2020 року - 1 урок - Поклик

тривалість кожного навчання 2 дні.

Харків:

Київ:

тривалість кожного навчання 2 дні.

Харків:

Київ:

тривалість кожного навчання 2 дні.

Київ:

13-14 червня 2020 року - 1 урок - Поклик

27-28 червня 2020 року - 3 урок - Цілісність

тривалість кожного навчання 2 дні.

Якщо бажаєте вчитись телефонуйте:

Просимо зауважити, що хворих людей вчити не можна - сподіваємось на Вашу відповідальність та порядність.
Також враховуючи можливе продовження карантину навчання може бути скасовиним, будьте уважними та слідкуйте за оголошеннями.

Яке значення для людини має те характерницьке знання? Яка вправність у житті набувається у слідуванні за тою силою, яку ми звемо духовною? 

Припустимо, вам необхідно зробити доволі просту справу - підкувати коня. Ви можете це здійснити двома шляхами. 

Перший: придбавши підкови десь на ярмарку, беретеся за діло самотужки. При цьому ви підковуєте свого коня звичайними підковами. 

Володіти - означає знати. Знати - означає володіти. 

Широкий степ в Україні, широкий та вільний. Шугали колись над цим степом орли у височині та буяли трави. У вирі того буяння ховалась всяка людина, будь то піша чи кінна. Ще й сьогодні по ярах та балках деінде можна спостерігати те диво. Могутня сила степу спливала водою на ревучих дніпровських порогах, щоб розлитись неосяжним водним простором на рівнині. У цьому дивовижному краї зростали і дивні люди: з зовнішньо лагідною та спокійною натурою і незбагненною, як провалля, внутрішньою силою, що спиралася на не менш дивовижне знання життя. 

Те, що ти прочитаєш у подальшому описі, шановний друже, йде з далекої давнини нашої історії. Дізнатися докорінно про справи тих днів у звичайний спосіб вже неможливо. Безкінечні війни, що повсякчас палали на території України-Русі упродовж віків, спалили і розпорошили безцінні надбання її етнічного підґрунтя. Люди, свідчення яких покладено у запропонований нарис, йдуть шляхом Знання, розвиваючи у собі ті здібності, котрими володіли колись їхні пращури. 

Базова система космічного організму людини, відома під назвою «яйце аури», знайшла своє відображення на старовинних іконах. Управляється ця система фізичним і ефірним мозком, який ще можна назвати просто Земним Розумом. В ньому концентруються земна пам'ять, земна свідомість, земне мислення і земна уява, що забезпечують життєздатність нашої особистості, нашого "Я". Земний Розум дбає про збереження "базової" системи і захищає людину від створення нею власної «над-системи» управління. 

За уявою наших предків, «над-система» управління складається у свою чергу з шести підсистем-сфер, що оточують базовий організм. Три сфери управляють лівою півкулею мозку, три – правою. Перші три підсистеми: Сак, Вол і Хор. Сак і Вол можна віднести до «середніх» енергій, Хор і дві наступні – це вищі енергії, а остання, десята енергетична сутність – це понад-природна сила. Сильніше цієї підсистеми лише Земний Розум і Родовий Янгол, який так і називається – Рід. У віруваннях древлян він зображувався у вигляді Сокола і уособлював собою Сонце. 

Це було в ті часи, коли навіть в переказах, що бережно передавалися з покоління в покоління, було давно забуте ім’я першого Знахаря, який своїм життям поміняв ставлення людей із «невтручання в Божу Волю» до допомоги один одному. Вміння лікувати рани, які раніше приводили до смерті, стало тим, що змінило майже все в житті людей, родів та племен в ті прадавні часи. Виявилося, що людину, яка раніше напевно би померла, можна вилікувати. Ця людина могла далі жити і була все так же поряд в бою, на полюванні та в повсякденні. Роди ставали сильнішими і тому могли відстоювати свої поселення та землі, своїх людей. Можна було добути більше їжі на полюванні, бо зберігалися старі і створювались нові родини, тому що і далі народжувались діти. Здобута завдяки першому Знахарю міжродова довіра та взаємодія тільки ширилася, лікування людей, які приходили з інших родів відбудовувало товариські та дружні зв’язки. Тісна взаємодія між родами почала гуртувати їх в народ. Знахарство почало розумітись всіма як дуже важлива частина Звичаю. Знахарі здобули повагу та знатне положення. Все начебто добре, хоч до рани прикладай, але як завжди, це тільки якщо дивитися на все ззовні…

“Форма стоїть попереду матерії і є те, що в більшій мірі є існуючим”  
Аристотель 

Існує ще одна сторона того невловимого знання, що панувало в стародавні часи й торкається воно ось чого. Колись греки говорили про слов’ян, як про таких, що не мають над собою закону, бо їм він не потрібен, - закон знаходиться в середині них. 

Що це означає у давньому вислові греків? 

Щоб закони організації зовнішнього перемістилися у внутрішню сферу життєдіяльності людини, вона повинна їх пізнати. Таке пізнання стає можливим тільки у випадку поєднання світу зовнішнього зі світом внутрішнім, домінуючим у самій людині. В цьому випадку, закони організації зовнішнього мусять мати таку ж цілісну організацію, яка притаманна світу людини, бо інакше це буде лише набором законів, що пізнаються розумом в образно-понятійному мисленні: тобто має розкритись рівень організації зовнішнього, в якому ті закони виходять з одного цілого, утворюючи його. Таким рівнем організації світу стає рівень тонкої, енергетичної його взаємопов’язаності. На ньому не існує виділеного, ізольованого об’єкта, що має змогу переміщення у стаціонарному просторі та часі. Саме з ним, на речовинному рівні, пов’язується перенос енергетичного імпульсу взаємодії речовинних мас матерії. Оскільки його швидкість впирається у кінцеву швидкість передачі імпульсу світла, то відповідна цілісність не може реалізуватися на цьому рівні через виникаючу проблему спостережного горизонту, який розділяє континуум на окремі, детерміново не пов’язані, галузі. 

Одного разу дід взяв мене на покіс пізнього літа, коли налите колосся пшениці вже хилилося до землі і ранком небо у височині вже синіло пронизливо-чистою блакиттю. 

— Є ще одне, — промовив дід, значуще глянувши у мій бік, — що ти повинен знати. Тінями людина може мандрувати. Може навіть жити в них. Ось дивись, - він пішов до ліска, що починався край поля одразу за грушею, ступив у його тінь і зник. 

Дід раптово пропав з очей серед ясного дня, і я побіг до того ліска його шукати. Страх і паніка закрадалися поволі у мою душу. 

Характерництво належить до важливих культурних кодів, що формували ментальні чинники української спільноти.  Але що це таке  - питання складне, а відповідь неоднозначна.

Інтерес до характерництва в науці, пов’язаний із відомими культурно-історичними подіями, саме тому окрема проблема міститься в загальній схемі генезису козацької тематики. Свідчень про характерництво не оминуло багато дослідників, хто в тій чи іншій мірі займався козаччиною, починаючи з перших збирачів та дослідників фольклору та їх продовжувачів – І. Срезневського, М. Максимовича, А. Метлинського, П. Куліша, М. Костомарова, В. Антоновича, М. Драгоманова, П. Житецького, Я. Новицького, Ф. Колесси, К. Грушевської, Д. Ревуцького, М. Рильського, Л. Гомону, М. Плісецького; істориків – Д. Яворницького, М. Грушевського, І. Крип’якевича та ін. З наших сучасників це відомі прізвища дослідників козацького періоду історії України – О. Апанович, О. Гуржій, Ю. Мицик, В. Смолій, В. Степанков та ін.

Характе́рник, химоро́дник, галдо́вник («галдувати» — чаклувати) або заморо́чник (вмів напускати «морок» — туман, сон) — назва віщуна, чаклуна на Запорозькій Січі, який займався не лише ворожінням, але й лікуванням поранених козаків, їх психотерапією та фізичною підготовкою, про що існує ряд історичних свідчень очевидців, народних легенд та переказів. Характерник — своєрідний духовний наставник, якого козаки шанували і дещо побоювались, хранитель традицій і таємниць бойового мистецтва запорозького козацтва.

Свій початок козаки-характерники ведуть ще від давньоруських язичницьких волхвів (віщунів, чародіїв).

Це останній крок, який ми можемо допомогти Вам зробити. Хоча ні, не зовсім так... Ви зробите цей крок вже самостійно, ми просто підкажемо як це зробити, це вже можливо з нещодавнього часу.

Зерна Роду, які знов стають поруч з людиною – це те, що хотілось побачити поряд з кожною людиною. Це сила, бо ти знов не один. Це мудрість, бо нема мудріше наших пращурів. Це пам’ять поколінь, бо вони є тими, хто її береже. Це захист, бо вони завжди на сторожі і завжди бережуть кожного з нас.

Це дійсно відновлений родовий зв'язок від давніх часів до наступних поколінь через кожного з живих.

А потім, коли людина опанує цей свій справжній стан... за нею можливо встане весь Рід.

А далі... далі вже вам самостійно робити всі інші кроки.

Хоча це вже буде не зовсім так, бо поруч з вами будуть не тільки ваші близькі, але і весь ваш Рід.

Характерницька наука — Поклик (1 урок) 

Ця Наука здатна докорінно змінити світогляд людини, навчити її відрізняти правду від брехні, керувати власною долею, знаходити найкращі шляхи для втілення найзаповітніших мрій.

З давніх часів існує швидкій і повний спосіб збереження та передачі знань, вмінь та станів від людини до людини — Пряма (Проста) Передача (наприклад, від бабусі, яка дещо вміла, до онуки). Це можливо завдяки польовій будові людини та Світу.

Чи взагалі це можливо? Чи може людина самостійно впливати і змінювати навколишнє (ну бодай людський світ)? Чи стикалися Ви раніше з людьми, які своїм настроєм впливали на інших людей? Наприклад, в кімнату зайшла роздратована людина, як це вплине на інших людей? Як вони відреагують? Чи відреагують взагалі? А якщо зайде щаслива людина?.. А чи змінювався Ваш стан коли Ви відвідували хворих в лікарні? Змінювався. Тобто стан оточуючих впливає на Ваш стан. А отже можливо своїм станом впливати на оточуючих. Це абсолютно природня взаємодія, в якій немає нічого надзвичайного. 

Хочете навчитися відчувати зовнішній вплив та протистояти йому? А впливати на навколишнє для досягнення або вирішення власних завдань та цілей? 

Ми можемо Вас цьому навчити. 

Характерницька наука - Цілісність (3 урок)

Це наступний крок до власних можливостей, який не зробиш без першого. І це той крок, який дозволяє зробити найголовніший – третій.

Якщо перший крок дозволяє Вам змінити якийсь існуючий стан речей: власне життя, стан свого здоров’я, стан здоров’я своїх рідних… То цей крок дозволяє Вам здійснити здавалося б нездійсненне – змінити на краще те що буде, звісно ж, змінити і те що є, тільки іншими способами. Адже можна оперувати більш потужними силами ніж польова будова... Ба навіть можна зробити здавалося б цілком неймовірне – змінити стан і вплив того що було, навіть якщо минуло багато років з тих часів... 

Ті, хто вчився, кажуть, що перше навчання – це вже забагато для людини... Може і так, але це не все, що людина має знати, вміти і усвідомлювати у власному житті. Далеко не все. Тому що людина живе не тільки в Світі. Є Світ, Несвіт та Сутінки (або Тінь Світу – перетин), і все це має вплив на людину, її життя та на все навколишнє... бо завжди перетинається на всьому, що існує у Всесвіті.

Характерницька наука – Відгук (2 урок) 

Люди вже сприймають Вас інакшими, не такими як всі але Вам цього замало? Ви навчилися протистояти загрозам і хворобам але хочеться більшого? Ваші рідні та знайомі просять поради, а Ви не можете їм допомогти? Що робити якщо захворіла рідна людина? Як привести до ладу власний бізнес? Як обрати єдиний правильний Шлях? 

Ідемо далі? Адже Шлях кличе. А вставши на нього, мусиш іти. 

Ми звісно не будемо вести Вас за руку усе життя але допоможемо зробити декілька перших кроків. 

Характерницька наука – не іскри, що виникають за помахом руки з примовлянням чарівних слів (хоча ніхто не виключає такої можливості). Це не казки про великих людей, що одним лише бажанням змінювали світ (хоча ніхто не заперечує, що ви можете стати одним із них). Це не низка надзвичайних технік, на вивчення яких потрібно витратити десятки років, досягаючи звань магістрів і майстрів.

Характерницька наука - в якійсь мірі спосіб життя, що передається на генному рівні, але зараз активно витісняється стереотипами та шаблонними думками сучасного суспільства. Ця Наука здатна докорінно змінити світогляд людини, навчити її відрізняти правду від брехні, керувати власною долею, знаходити найкращі шляхи для втілення найзаповітніших мрій.

Було таке правило серед козаків, коли вони проходили походом через те чи інше село - брати з собою підлітків для всякої роботи. Брали тих, хто дуже просився або був сиротою, батьки якого загинули і доглядати за ним було вже нікому. На Січі такі підлітки носили воду, виконували дрібну хазяйську роботу, бо ж жінки на Січ не допускалися. З такої молоді з часом виходив джура, учень козака, який вивчав усяку бойову козачу премудрість. І вже хто з джур показував особливі здібності, того брали на характерницьке навчання. 

Пошук ступеня природної здібності учнів. 

Стрільців-розвідників у козацькому війську називали пластунами. На Запорозькій Січі вони створили навіть окремий Пластунівський курінь. Про них А. Чайковський пише: «Хто меткий та хитрий, вміє собі порадити, дістає від товариства прикметник характерника, якогось надчоловіка, котрого куля не бере і котрий самого чортяку вміє окульбачити і заставити собі служити». Д. Яворницький теж стверджує, що «між козаками завжди були так звані «характерники», яких ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали. Такі «характерники» могли відкривати без ключів замки, плавати на човнах по підлозі, як по морських хвилях, переходити через річку по сукняній повсті чи циновках з лози, брати в голі руки розпечені ядра, бачити за кілька верств довкола себе за допомогою особливих «верцаєл», перебувати на дні ріки, влазити і вилазити з туго зав’язаних і навіть зашитих мішків, «перекидатись» у котів, перетворювати людей у кущі, вершників на птахів, залазити у звичайне відро і плисти в ньому під водою сотні, тисячі верств».

Знання характерницьке виростало на підґрунті етнічної культури України-Русі, виростало з дуже простої речі — урівноваження внутрішнього світу людини з оточуючим середовищем до того моменту, коли настає їхнє повне злиття. Те, що є зараз, має велику розпорошеність і відірваність від тієї землі, на якій живе людина. Великий ухил до східних вчень або ж до загальнокультурних традицій мало що додає до опанування мистецтвом життя тут, в Україні. Відірваність людини від егрегорного поля своєї землі породжує фантоми викривленої свідомості, бо немає необхідної сили вірно сприйняти те, що відкривається, не говорячи вже про керування тією великою силою. Є таке дуже важливе правило, що стоїть в основі всякого щасливого людського життя: Жити там, де народився! (а якщо людина приїхала звідкись, треба стати такою, як того потребує земля на яку вона приїхала). Недарма ж збереглося старе прислів’я: Де народився, там і пригодився! Саме спорідненість людини і Землі надають їй тієї сили для опанування Знанням, що лежить у основі життя. І тоді людина вже йде у світ, набуваючи зовсім іншого його розуміння.