Людина між Сонцем і Місяцем
“Слухай дитино. Людина це...” Не відмахуйтеся, почуйте - з вами говорять століття, перед вами відкривається душа народу.
“Людина - це сонячна квітка, ромашка рум'янок або соняшник, що розцвітає під сонячними променями”.
Так визначали наші предки зв’язок і залежність енергетики людини від Сонця, її збільшення або зменшення у залежності від пори року.
Довгий час мене цікавив не стільки аспект впливу на людський організм Сонця і Місяця, а найбільше - взаємодія цих небесних світил у такому впливі. Особливо засмучувало те, що ніяк не вдавалося в міських умовах побачити розкриту влітку "сонячну квітку", тобто людину у повній гармонії з природою, в стані набору енергії з природи. І ось одного разу я дивився передачу про цивілізації інків в Південній Америці. Майнула думка: "Чому стародавні люди будували свої міста і храми над озерами?" Це було як осяяння, і я відправився до лиману.
З висоти Варварівського моста я довго спостерігав за човнами рибалок, яхтами, і ось близько дев'ятої години вечора у мене на очах човни рибалок почали перетворюватися на величезні примарні квітки- лілеї. Зелені в центрі (це колір в стані спокою), вони мали шість пелюсток, які переливалися ніжними кольорами веселки, як на картинах імпресіоністів. Зсередини кожної квітки виходили, повільно коливаючись, фіолетові тичинки, їх було близько десяти. Цю картину неймовірної витонченості і краси я спостерігав протягом декількох років, а потім, переглядаючи журнали, вже за часів перебудови, побачив репродукцію картини Миколи Реріха, де зображувалось гірське озеро і на його дзеркалі - людина-квітка.
Одного разу я помітив дещо незвичне у вже досить звичному пейзажі: з кожної розкритої лілеї догори піднімались дві високі волохаті срібно-рожеві пелюстки, повернуті площинами одна до одної. Хвилин з п'ятнадцять я спостерігав і не міг зрозуміти що відбувається, доки не звернув увагу на те, що на небі одночасно знаходяться і Місяць, і Сонце, що схилилося на захід. Як показали подальші спостереження, ці дві пелюстки з'являються лише тоді, коли на небі одночасно знаходяться і Сонце, і Місяць. Таким чином я зрозумів до кінця значення дідових слів, що всі ми залежимо від Місяця і Сонця…
А.М. Скульський
Джерело:
А.М. Скульський - "Записки наблюдателя"
