Характерницька наука - Поклик
Навчання яке неможливо оминути
Початок: 29 червня о 12-00
30 червня о 12-00
Місце навчання:
м. Київ, вул. Олександра Довженка, 3 (4 поверх, Жовтий зал)
Від метро Шулявська близько 450 м пішки
Характерницька наука - Поклик (1 урок)
| Початок: | 30 вересня о 12-00 |
| 01 жовтня о 12-00 |
Характерницька наука - Відгук
(це 2 навчання, тому пройти його можуть лише ті, хто навчався на першому)
| Початок: | 30 березня о 12-00 |
| 31 березня о 12-00 |
Характерницька наука - Відгук
(це 2 навчання, тому пройти його можуть лише ті, хто навчався на першому)
Початок: 30 січня о 12-00
31 січня о 12-00
Слава не поляже;
Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі,
Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти.
(Т. ШЕВЧЕНКО. До Основ'яненка)
Якщо задатися метою знайти в українській мові корені походження слів «характерники» або «характерства», то раптом виявиться, що це зробити просто неможливо. Похідних з української до цих слів просто нема. «Характер», до речі, теж запозичення з грецької мови. Все це іноземні слова. Вони походять з латинської (пор. лат. charaktēr [1] «тавро, клеймо, відбиток») та грецької (гр. χαραϰτήρ [2] «тавро, відбиток, штамп, печатка, літера, різець, вирізаний знак) мов за посередництвом польської (harakternik[3] і потім charakternik[4] – той хто мав при собі (на собі) character).
Характерницька наука нараховує десять сходинок у зростанні духовної культури людини. Згадані сходинки пов’язані з пробудженням відповідних тіл або зерен Рода, головного стародавнього слов’янського бога. В потаємнім говориться, що ці зерна бога частини душі самої людини, сховані від неї до того часу доки людина слаба та нерозумна. Розуміння зерен божих схованих в людині та можливостей повязаних з ними виникало коли неземний птах Тар сідав на плече та розкидав свої крила, щоб людина могла побачити добро та зло, тобто людині ставали відомими причинно наслідкові звязки подійних планів життя на всіх рівнях. Саме такий стан ми називаємо сьогодні станом входження в знання.
Зазвичай, емоційний сюжет про людину, яка самовіддано віддає себе задля порятунку інших, щиро сприймається всіма, іноді навіть зі сльозами на очах. Щирість, співчуття, відданість завжди викликають відповідні емоції у інших та відкривають двері наших сердець. Мабуть тому, що саме так і відбувається взаємодія між людьми. Саме так передаються всі стани: від горя до щастя, від здоров’я до хвороби.
Це сталося в ті прадавні часи, коли люди жили родовими укладами, а численні племена дерев ще не поєдналися в єдиний народ. Здебільшого кожна їхня зустріч закінчувалася сутичкою. Це було настільки давно, що берегу Славутича треба було чекати ще кілька тисяч років до появи Києва. Тоді люди сприймали будь-які події свого життя, та і життя в цілому, як прояв божої волі. Вони вивчали, як і що відбувається, та спирались в своїх діях на здобутий досвід, створюючи на його основі звичаї й традиції.
Одного разу під час полювання, чоловік з лісового племені отримав важкі рани від ікл дикого кабана. Чи то він був застигнутий зненацька, чи то свідомо перегородив шлях старому великому сікачу – вже не суть, бо хоч здобич і була взята, та вартість її була зависокою для родини. Рани були такими, що навіть не давали надії на його одужання. Робити нічого, цього мужа та вбитого ним сікача плем’я підняло на руки та понесло до свого поселення. Всі розуміли, що жити пораненому лишалось не довго, бо не було ще випадків, щоб хтось зустрічав наступний світанок опісля настільки невдалого полювання.
Шановне товариство, у зв'язку з карантином Навчання з Характерницької науки переносяться на невизначений термін.
Слідкуйте за розкладом та бережіть себе.
І щоб усі нам були здорові!
Шановне товариство, Навчання з Характерницької науки переносяться на невизначений термін.
Слідкуйте за розкладом та бережіть себе.
І щоб усі нам були здорові!
Разом переможемо!!!
28 и 29 сентября (начало в 12 часов) обучение в Киеве.
Время уже следующему обучению после начального -
Характерницкий Спас - Цілісність/Целостность
сделаем его таким, что и новички смогут его пройти.
Хочете додати чверть століття до свого середнього віку? Чекаєте на черговий чародійний рецепт або чарівний спосіб?.. У нас є такий.
Насправді все просто...
Багато століть європейська медична наука розглядала людину винятково матеріальним об’єктом, абсолютно не враховуючи інших складових будови людського організму. І не тільки людського до речі, а і всього навколишнього. Спираючись на неповну або, якщо точніше, недостовірну інформацію науковці робили неправильні висновки щодо причинно-наслідкового зв’язку, взаємодії між людьми, сторонніх впливів тощо.
Прикро те, що людині давно відомі ці складові і свідченням цьому можна вважати зображення так званих «святих» на іконах і куполах храмів. На цих зображеннях навколо голови людини художники зображували німб або ауру. Але якщо хтось зміг це намалювати, то це означає, що людина бачила це на власні очі. От тільки таку будову має кожна людина, а не тільки «свята».
В давні-прадавні часи, десь неподалік Києва, жив собі знахар. Він був знахарем від діда-прадіда. Лікував людей і тварин, допомагав із врожаєм. Знав, де криницю викопати, щоб вода була живою та цілющою. Пологи прийняти, суглоб вправити, кров зупинити і багато чого ще. Йшли і йшли до нього люди з усіх усюд і навіть із самого Києва. І в кожного своя біда. Кожен потребує допомоги.
Після таких лікувань він сам довго почувався дуже хворим. Сам довго не міг вийти з цього нездорового стану та привести до ладу власні справи. Кудись дівалась від нього його звичайна вдача. Все приходило в розлад і в здоров’ї, і в господарстві. Через певний час це надало йому розуміння — будь-яка хвороба заразна. Невдачі та нещастя – це також Хвороба, і цією хворобою теж можна заразитися. А тому він вирішив більше не приймати людей у себе вдома. Краще витрачати декілька годин на дорогу, ніж дні, а іноді й тижні, на власне одужання та приведення своєї домівки до належного стану.
Ми навчаємо більше 10 років, і весь цей час сторонні люди нам постійно говорять, що цьому навчити за такий термін неможливо (це по-перше), і взагалі, все це просто неможливо (це по-друге), але нема жодної людини, яка б це сказала після першого навчання.
Справа в тому, що цього дійсно неможливо досягти у звичний зараз спосіб, такий як "прослуховування лекцій" чи "самовдосконалення", бо на все це не вистачить життя.
Характерницька наука – не іскри, що виникають за помахом руки з примовлянням чарівних слів (хоча ніхто не виключає такої можливості). Це не казки про великих людей, що одним лише бажанням змінювали світ (хоча ніхто не заперечує, що ви можете стати одним із них). Це не низка надзвичайних технік, на вивчення яких потрібно витратити десятки років, досягаючи звань магістрів і майстрів.
Сьогодні людство дожилося до того, що дуже часто не розуміє значення слів власної мови. Для того, щоб зрозуміти що означає те чи інше слово ми створюємо різноманітні словники. І це цілком зрозуміло, враховуючи кількість інформації яку сучасній людині доводиться обробляти та засвоювати. В той же самий час ця величезна кількість інформації призводить до виникнення різноманітних «шкіл» та «систем» викладання цієї інформації. Багато для кого це гра в досвідчених "гуру" і таємничість, створення своїх кіл шанувальників тощо. Сьогодні дуже часто значення слів перекручено різноманітними «вченими», що навіть призвело до виникнення спеціального терміну – любительська лінгвістика мови, або "лінгвофрічество". І якщо раніше слово не потребувало пояснення та розтлумачення – сьогодні дуже часто це вже чиясь офіційна назва. Але не народного досвіду, а якихось «вчених», які перебрали на себе функції народу – берегти, розвивати і навчати своїх дітей по-своєму.
А як раніше в народі називалося будь яке навчання?
Український народ за довгі роки свого існування спромігся досягнути і розвинути такі стани свідомості, які допомогли вижити йому в незліченних війнах, що випали на його долю. Навіть наявність найбільшої кількості чорнозему свідчить про те, що життя на теренах України вирувало багато тисяч років. Життя і нескінченна битва за нього. Звісно ж, це не завжди було боєм із людьми, не рідше це було битвою з різноманітними хворобами. В кожен із періодів історії існували люди, досвід і надзвичайні вміння яких ставали завадою на шляху смерті. Тих, хто дещо міг, в різні часи називали по-різному.Наразі цих людей прийнято називати [характерниками], раніше народ нарікав їх [відьмаками], чаклунами, галдовниками, химородниками, мамаями... – тими, хто дещо може.
- От скажіть, є такі мами що не підхоплюють за дитиною всі болячки??? Чому я кожного разу хворію разом з донькою? Думала хоч цього разу минулося, але ні...
Був нещодавно такий крик відчаю у однієї із мам, у якої маленька дитина.
Справа в тому, що це звичайне природне явище, яке існує стільки, скільки існує життя на Землі. Можна назвати його Злукою, бо це явище тимчасового або довготривалого об’єднання в єдине поле оточуючих полів всіх живих істот – людей, тварин, дерев… Так, ці поля існують, і Спас надає змогу їх бачити, хоча це не дуже і важливо в даному випадку, бо будь яка людина може відчувати цю взаємодію і сам вплив від того, що вона відбулася.
Шановне товариство, Навчання з Характерницької науки переносяться на невизначений термін.
Слідкуйте за розкладом та бережіть себе.
І щоб усі нам були здорові!
Разом переможемо!!!