Skip to main content

28-29 вересня 2019 р. Навчання в Києві - Поклик

poklyk kyiv 27 07 19

Характерницька наука - Поклик 
Навчання яке неможливо оминути 

Початок: 28 вересня о 12-00
                29 вересня о 12-00

Місце навчання: 

Новий курс на новому місці
м. Київ, вул. Борисоглібська, 15Г (4 поверх, Малий зал, набрати на домофоні 42)
Від метро Контрактова площа близько 750 м пішки

29-30 грудня 2018 р. Навчання в Харкові - Відгук

vidhuk kharkiv 29 12 18

Це 2 навчання, тому пройти його можуть лише ті, хто навчався на першому.

Початок: 29 грудня о 12-00

                30 грудня о 12-00

Місце навчання: 

м. Харків, вул. Сумська, 1 (3 поверх, конференц-центр Dzherelo.hub)
вхід на 3 поверх через ЕплМанія лівіше "градусника".

29-30 серпня 2020 р. Навчання в Києві - Поклик

poklyk kyiv 27 07 19

Характерницька наука - Поклик 
Навчання яке неможливо оминути 

Початок: 29 серпня о 12-00
                30 серпня о 12-00

Місце навчання: 

м. Київ, вул. Борисоглібська, 15Г (0 поверх, ЮК "Агент права", набрати на домофоні 2)
Від метро Контрактова площа близько 750 м пішки

29-30 червня 2019 р. Навчання в Києві - Поклик

poklyk kyiv 29 06 19

Характерницька наука - Поклик 
Навчання яке неможливо оминути 

Початок: 29 червня о 12-00
                30 червня о 12-00

Місце навчання: 

м. Київ, вул. Олександра Довженка, 3 (4 поверх, Жовтий зал)
Від метро Шулявська близько 450 м пішки

Charakterniki, характерники та характерства

Слава не поляже; 
Не поляже, а розкаже, 
Що діялось в світі, 
Чия правда, чия кривда 
І чиї ми діти. 

      (Т. ШЕВЧЕНКО. До Основ'яненка) 

Якщо задатися метою знайти в українській мові корені походження слів «характерники» або «характерства», то раптом виявиться, що це зробити просто неможливо. Похідних з української до цих слів просто нема. «Характер», до речі, теж запозичення з грецької мови. Все це іноземні слова. Вони походять з латинської (пор. лат. charaktēr [1] «тавро, клеймо, відбиток») та грецької (гр. χαραϰτήρ [2] «тавро, відбиток, штамп, печатка, літера, різець, вирізаний знак) мов за посередництвом польської (harakternik[3] і потім charakternik[4] – той хто мав при собі (на собі) character). 

Зерна Роду

Козак-характерникХарактерницька наука нараховує десять сходинок у зростанні духовної культури людини. Згадані сходинки пов’язані з пробудженням відповідних тіл або зерен Рода, головного стародавнього слов’янського бога. В потаємнім говориться, що ці зерна бога частини душі самої людини, сховані від неї до того часу доки людина слаба та нерозумна. Розуміння зерен божих схованих в людині та можливостей повязаних з ними виникало коли неземний птах Тар сідав на плече та розкидав свої крила, щоб людина могла побачити добро та зло, тобто людині ставали відомими причинно наслідкові звязки подійних планів життя на всіх рівнях. Саме такий стан ми називаємо сьогодні станом входження в знання. 

Злука 

Зазвичай, емоційний сюжет про людину, яка самовіддано віддає себе задля порятунку інших, щиро сприймається всіма, іноді навіть зі сльозами на очах. Щирість, співчуття, відданість завжди викликають відповідні емоції у інших та відкривають двері наших сердець. Мабуть тому, що саме так і відбувається взаємодія між людьми. Саме так передаються всі стани: від горя до щастя, від здоров’я до хвороби.

Знахар

85850560Це сталося в ті прадавні часи, коли люди жили родовими укладами, а численні племена дерев ще не поєдналися в єдиний народ. Здебільшого кожна їхня зустріч закінчувалася сутичкою. Це було настільки давно, що берегу Славутича треба було чекати ще кілька тисяч років до появи Києва. Тоді люди сприймали будь-які події свого життя, та і життя в цілому, як прояв божої волі. Вони вивчали, як і що відбувається, та спирались в своїх діях на здобутий досвід, створюючи на його основі звичаї й традиції.

Одного разу під час полювання, чоловік з лісового племені отримав важкі рани від ікл дикого кабана. Чи то він був застигнутий зненацька, чи то свідомо перегородив шлях старому великому сікачу – вже не суть, бо хоч здобич і була взята, та вартість її була зависокою для родини. Рани були такими, що навіть не давали надії на його одужання. Робити нічого, цього мужа та вбитого ним сікача плем’я підняло на руки та понесло до свого поселення. Всі розуміли, що жити пораненому лишалось не довго, бо не було ще випадків, щоб хтось зустрічав наступний світанок опісля настільки невдалого полювання.