Український народ за довгі роки свого існування спромігся досягнути і розвинути такі стани свідомості, які допомогли вижити йому в незліченних війнах, що випали на його долю. Навіть наявність найбільшої кількості чорнозему свідчить про те, що життя на теренах України вирувало багато тисяч років. Життя і нескінченна битва за нього. Звісно ж, це не завжди було боєм із людьми, не рідше це було битвою з різноманітними хворобами. В кожен із періодів історії існували люди, досвід і надзвичайні вміння яких ставали завадою на шляху смерті. Тих, хто дещо міг, в різні часи називали по-різному. Наразі цих людей прийнято називати [характерниками], раніше народ нарікав їх [відьмаками], чаклунами, галдовниками, химородниками, мамаями... – тими, хто дещо може.

Сьогодні багато чого забуто. Проте стан, за якого свідомість людини змінюється настільки, що ніякому ворогу або хворобі не вдасться її зламати, вдалося зберегти. Історично склалося так, що лише один рід спромігся пронести крізь віки аж до цього дня оті надзвичайні здібності і вміння – рід Анатолія Максимовича Скульського. І поки хоча б один з його незліченних учнів живий – ще нічого не втрачено – все тільки починається.

Сам Анатолій Максимович у 90-ті роки ХХ століття назвав збережений його родом  стан – Станом Спасу. І тільки перед самою смертю він розповів, що в його родині це завжди називалось Відьмацтвом. Про Стан або Спас, як він його називав, він писав наступне:

Спас – це особливий Стан психіки, в який свідомо входить людина для розкриття своїх надприродних здібностей з метою виконання неординарних завдань, які звичайними методами вирішити неможливо.

Це висновок, який був зроблений ним на підставі не тільки родових переказів, але й багатьох власних спостережень.

Яке в нього було для цього підґрунтя? Що може людина, яка володіє Станом?

Багато чого він згадує в своїх книгах, але дещо він зазвичай розповідав на своїх навчаннях. Наприклад таке:

На початку війни, у 1941 році, родина Скульських зібрала разом близько сорока родичів чоловічої статі,  їм був переданий Стан. Всі повернулися з війни. Так, декількох з них було поранено, але всі лишилися живими.

Перед призовом до армії у 1959 році те саме зробив для Анатолія Максимовича його батько. Це теж дозволило не загинути під час бойових навчань – передчути небезпеку і не провалитися під крихкій лід, який ззовні виглядав напрочуд міцним. Пан Скульський казав, що після цього, навіть командири почали орієнтуватися на його поведінку під час небезпеки.

Так, Стан (якщо людина ним володіє) дозволяє вижити за небезпечних обставин.

В наші дні це багато разів підтверджено російсько-українською війною початку ХХІ століття.

Коли передається Стан, людина починає бачити польову структуру довкілля, але це бачення ще не є Станом Спасу – лише станом Бачення. Це важливо для деяких речей. Наприклад, щоб віднайти місце, причину і ступінь ураження, але… це майже все. Звісно якщо не брати до уваги зростання чутливості та сприйняття людиною всього навколишнього світу. Дивно, але люди, які вчаться, чомусь звертають на бачення основну увагу. Даремно. Це тільки перший крок. І це точно не головне.

Сам Стан повертає людині не лише бачення – змінюється все:

• Змінюється внутрішній стан людини. Скоріше за все, кидатиме в жар або/і з’являтиметься відчуття «мурах» поза шкірою, якось відгукнеться Сонячне сплетіння (Середина або Яр). Реакція спричинена тим, що по досягненні Стану змінюється біохімія крові людини, починають свою роботу нейромедіатори, вся нервова система або її частина (залежить від рівня занурення у Стан) підвищує провідність і виводиться на підвищений рівень активності. 
• Активізуються Сяйво (поле, яке відповідає за здоров’я людини) і Даж (відповідає за всі види світосприйняття). Але це відбудеться тільки за умови перебування у Стані людини, яка хоче його передати. Якщо той, хто навчає, передає лише стан бачення, або не має Стану Спасу (не передали або сам не зміг взяти чи утримати), або не уявляє як насправді його можна передати іншим – нічого не станеться. 
• Змінюється поле людини. Крім польових покров, того ж дня, або наступного проявляється Тяма (поле голови, завдяки якому в давнину нарікали «тямущою людиною»), стає видимим верхній польовий вузол, польова родова вена. Це зображують на іконах. Такий вигляд є важливим, адже він є втіленням повноцінної людини. Ще це є свідченням того, що раніше люди або, принаймні, більшість бачили поля. 
• Людина починає дуже легко розрізняти правду і брехню. Існує велике розмаїття способів, щоб це перевірити.
• Людина починає відстежувати зовнішній вплив і розуміти стан довкілля. Це неодноразово було перевірено на практиці.
• Змінюючи свій стан, людина може впливати на стан довкілля.
• Досить швидко, протягом тижня-двох, людина приходить до тями та починає краще контролювати свої дії та поведінку.

Це те, що відбувається само-собою. Такий собі природний спосіб досягнення людиною свого природного стану. Простішого та швидшого способу це зробити не існує. Передача Стану можлива тільки від людини до людини і потребує однієї-двох хвилин. Досягти його самостійно якимись вправами неможливо. Нема таких вправ, не існує стільки часу для досягнення чогось подібного за життя однієї людини… бо це сукупний Стан, зібраний поколіннями людей, які дещо могли.

Але й це не все, далеко не все…

Людина, яка змогла втримати Стан, за деякий час помічає, що у неї з’явилися вміння, яких раніше не було. Наприклад, вона починає розумітися на знахарстві, на травництві, гончарстві, ковальський справі, а може ще на чомусь – це прокинулась родова пам'ять, те, що несе людська кров від пращурів: їх вміння, навички та досвід. 

Кров дійсно відіграє важливу роль, тому що передача Стану від людини до людини можлива не тільки завдяки дзеркальним нейронам та польовим вузлам, але і завдяки відгуку крові. Навіть якщо людина, яка володіє Станом, не має змоги з певних причин передати його стороннім людям – рідним по крові вона зможе його передати завжди. Це, мабуть, єдиний спосіб, щоб ті, хто прийде після, були кращими за нас. 

Якщо намагатися навчити людей відчувати простір, сторонній вплив, взаємоузгодження та давні способи взаємодії без передачі Стану – мало що з того вийде. Бо сам Стан, дійсно, є ледве не єдиним ключем до розв’язання завдань, які звичайними способами вирішити неможливо.

© Святослав Кудлай

редактор: Вітрова Доця

Використані джерела:

1. Спас (Записки наблюдателя), А.М.Скульский, Николаев, 1997

2. Труды этнографическо-статистической экспедиции въ западно-русскій край, П.П. Чубинский, С-Петербургъ, 1872

стор. 209

стор. 205

Whatsapp