Відтінки пір'я у птиць, що летять на схід
... Головна причина тут лежить у набутті людиною відповідного рівня свідомості, а не у самому Всесвіті як такому, проявів матеріальності якого може бути стільки, скільки якісих стадій формування він проходить при своєму становленні. Ті стадії становлення Всесвіту не пішли десь геть, вони існують зараз, тут, поруч із нами, і їх можна дослідити. Якщо ми наважимось змінювати рівні свого усвідомлення, то отримаємо рухливу позицію спостерігача, яка буде відповідати квантовому дискретно-розподіленому Всесвіту. Справа стоїть саме за цим.
З чого починається рух позиції спостерігача?
Уявіть собі, що через своїх друзів ви дізналися про навчання, яке веде заїжджий учитель. Ви цікавитесь ним, відгуки дуже схвальні, всі радять неодмінно піти. Ви зібрались і йдете на те заняття.
Спочатку слухаєте лекції, які вам прочитують, старанно виконуєте практичні завдання. Нічого особливо нового, ви щось вже читали про це, але чимось той учитель вас «взяв», і ви вирішили пройти курс навчання до кінця. Потроху у вас починає виходити все те, що викладав та пояснював учитель. Ви працюєте у зовсім незвичному для себе режимі. Дуже незвично, але ж виходить.
Нарешті заняття завершились, учитель, попрощавшись з вами, поїхав. Та майстерність, яку ви набули за час свого навчання, не згодилася вам у житті, і потроху все те забулося. Довколишнє життя закрутило своїми турботами.
Але одного разу ви помічаєте, що ставлення оточення до вас змінилося. Люди стали привітнішими, більш ближчими. Ті проблеми, що весь час стояли перед вами, кудись поділися. Ви одного разу помічаєте, що стали набагато вправнішими та розсудливішими у житті. У вашому домі поселяються добробут та злагода. Життя потроху набуває іншої якості. Починає все «йти в руку», таке враження, ніби хтось вам допомагає.
Виникає якась проблема. Ви спокійно обдумуєте всі можливі варіанти її розв'язання. Виходите з дому на роботу чи у якихось справах і десь по дорозі зустрічаєте дуже давнього знайомого, якого не бачили багато літ. У розмові він вам каже: «Слухай, а тобі не треба...», — і якраз те, що він пропонує, і є рішенням вашої проблеми. Або, йдучи у натовпі пішоходів, чуєте якусь відсторонену розмову, або випадково заходите кудись, і там ось воно — достатню простої уваги, щоб зрозуміти, як вирішити ту нагальну проблему.
Все говорить про одне — ви проклали у самому собі стежинку до якоїсь своєї внутрішньої суті і дієте вже разом з нею. Проблеми, що виникають, ви вже не беретесь одразу ж вирішувати, як це було раніше. У вас з'явився розважливий спокій, ви знаєте — того рішення чекати недовго, через деякий час все розв'яжеться саме по собі.
Ви виходите у такий спосіб з круговерті життя, і перед вами починає розгортатися новий світ, де ви слухаєте голос, що лунає з глибини вашої сутності. Одного вечора, гуляючи своєю улюбленою алеєю на самоті, ви помічаєте глибокі тіні, що раптом постали за деревами. Зорі на небі починають світитися якимось дивним іскристим сяйвом. З далекої далечі ви раптом чуєте крик пугача, птаха ночі. Ви поволі входите у щось і відчуваєте, як з вами починає розмовляти Всесвіт, розкриваючи перед вами найпотаємніші свої таємниці.
© Василь Чумаченко
Крик пугача