Перше з таких зерен чи тіл має назву Срібна Людина або Сяйво, воно утримує в собі те потаємне, що є в людині від Бога, від дотику святого духу. В інтроспективнім сприйнятті воно являє собою біле енергетичне кільце довкола голови на рівні скронь. Саме через нього ми маємо те усвідомлення довколишнього, яке відрізняє нас від тварин. Свідоме включення в це кільце боронить людину від низьких польових форм існуючих в астральних проекціях. Водночас воно відкриває шлях до опанування людиною відповідного аспекту знання, яке відоме в слов’янському світі як волховське знання. Вхід в той стан в старі часи відбувався через полишену тулуба, антопоморфно збільшену голову людини, яку виконували з дерева або каменю і встановлювали на якомусь вільному від рослинності пагорбі. Подібний антропоморфний образ дозволяв входити в стан поширеного сприйняття світу, коли людина починала дуже далеко бачити та відчувати, а від того знати про події що насувалися. Аналогом подібної практики є енергетичне включення людського черепа, як ключового образу в цілітельских практиках. Через таку практику можливе швидке зцілення людини від багатьох хвороб, бо тут йде повна природня корекція її енергокомплексу без втручання в цей процес її самої. Повне включення в те кільце призводило до панування в тілі білої сріблястої енергії, яка надавала життєдайної сили та неабиякої стійкості у проходженні шляхом життя. Сяйво цієї енергії оповивало тіло такої людини, від чого воно і отримало таку свою назву. Танці та всілякі колективні веселощі сприяють зростанню та накопиченню цієї енергії людиною. В старі часи особливо важливим вважалося проведення свят в дні коли ставало відкритим небо, про що вже згадувалось нами раніш.
Друге тіло називалося Даж – зерно Рода, яке дозволяє людині в житті бачити і знати, володіти інтроспективним світосприйняттям, бути неперевершеним майстром, який навчався бездоганно точно діяти в житті. Знаючий читач скаже нам, що то якості сталкера, який орієнтується в житті за вказівками свого духу. Наші пращури порівнювали таку людську ваду з дією дажбожої, вірно спрямовуючої в житті сили, цілком справедливо відносячи самих себе до родичів Дажбога. Включення в цю силу відбувалося через пізнання правди-істини, або дотику до цілісності світу в його енергетичному аспекті. Образ богині матері світу з пов’язкою на очах в трипільській культурі, є ключовим образом, що відкриває доступ саме до такої вправності.
В національній традиції українців існує практика, що дозволяє опановувати подібним мистецтвом. Ясним сонячним ранком ви стаєте на порозі свого дому не зрушуючи далі ні на крок. Бажано щоб сонце світило поза домом, як і годиться, коли він поставлений вірно і вранці в сінях панує тінь. Ви стоїте просто спостерігаючи своє подвір’я, не зупиняючи погляду ні на чому конкретно. Бажано одягти якусь одежинку, що має ключову, образну форму. Таким одягом є всякий святковий національний одяг, знайдений тим чи іншим етносом в процесі взаємодії з своїм ареалом життя. Той одяг ви можете одягти насправді, або зробити те подумки, що значно полегшить ту справу за яку ви взялися. Ваше стояння на тому порозі відбувається до тої миті, коли ви оглянувши своє подвір’я і поєднавшись з ним, вже спостерігаєте все те як єдиний простір. Тоді ви робите одну річ, ви подумки простягаєте руку і відкриваєте в тому просторі ще одні двері і стаєте на їх порозі, поєднуючи його з порогом своєї домівки. Там ви бачите майже аналог свого двору, але там все якось гармонійніше виглядає і наповнене якоюсь більш щільною енергією, що одразу пов’язує вас з всім дворищем. Найменший ваш порух тепер одразу ж отримує свій відгук, ви можете там навіть доторкнутися до будь чого, все буде знаходитись наче на відстані вашої витягнутої руки. Ваша сила стає силою, що наповнює те дворище. Тут ви зможете спланувати свій день вже знаючи про ті можливості які відкриваються в ньому. На що ви можете сподіватись сьогодні, а що необхідно відкласти на майбутнє. Це і буде наочною демонстрацією вад тієї сили, яка стоїть за згаданою вище проекцією Даж людського тіла.
Ви можете призвичаївшись до того стану відкрити в тому просторі ще одні двері. Там вас зустріне тьмяний, ні на що не схожий світ. Утримуючи його в своїй уяві, ви вже в змозі будете шукати правди на цім світі, вже знаючи в чому вона полягає. Але до цього буде прилучена дія ще декількох тіл, мова про які піде у нас далі.
Третє тіло мало назву Малка, і було тим, що знімало пелену з людських очей які починали бачити подвійність природи людини та і всякої речі. Надавало чутливості рук, можливості бачити з завязаними очима, взагалі все те що ми називаємо кінестетичним сприйняттям. Пробудження цього божого зерна надавало змогу працювати з усім живим, дозволяло, наприклад, бути цілителем, або просто творчою людиною. В християнстві існує образ Пантелеймона цілителя, що ту силу уособлює. В рідновірстві це образ богині Дани, яка ще відводила лихо, тобто боронила від втручання сторонньої сили в налагоджений хід подій. До цієї справи прилучалася і Мокош, богиня, управителька саме тих сил , що стоять за тим темним дворищем.
Перші три зерна Рода, або тіла були головними, базовими, без пробудження яких, подальше розкриття можливостей людини було неможливим.
Далі йшли: Сак, тіло, що вводило у стан бійця, воїна світла, який міг боротися з темними силами, виводячи розвиток всієї громади з того глухого кута, в який вона попадала за тих чи інших причин. Знаком такого воїна є переламаний хрест, або права сварга. Це та сила, якою володіли воїни, що навчались зміщувати свою свідомість в центр грудей, входячи в такий спосіб в пряме керування каналами енергії ці свого тіла. Часто образ такого воїна замість людської голови мав звірину, або пташину голову, що надавало здатністості до надзвичайно швидкої, потужної реакції на полі бою, в обхід звичайного людського мислення. В звичайному обіході вади цього тіла проявляються в наших фізичних можливостях.
П’яте тіло – Вол, являє собою ту силу, яка дозволяє людині погоджувати плани свого життя з планами довколишнього, вести його у часі, йти по своїй долі зайнявши передне місце у її візку. Це тіло тих сил та знання, які людина отримувала через свої мандрівки за межу антропологічного бар’єра через ключові образи та знаки. Воно дозволяє людині зливатися з оточуючим простором до тої межі, коли всі її баження та сподівання ставали “бажаннями бога”, через що щастя та вдача завжди посміхалися їй в житті. Мабуть не треба нагадувати, що дія цієї сили споріднена з іншими, перш за все з силою тіла Даж. Саме цю основу розкриває антропоморфне та орнаментальне мистецтво Трипілля, це та висота якої сягала їх цивілізація. Саме завдяки цьому вони змогли утримуватись так довго на вершині свого цивілізаційного розвитку, бо майже кожен мав тут всі шість пробуджених зерен Рода.
Шосте тіло, або зерно Рода мало назву Хор і надавало можливості руху, переміщення з одної проекції простору в іншу, також вміння прийняти простір в себе. Що дозволяло контролювати, в разі необхідності, події у всьому ареалі життя громади. Володіти мистецтвом ведення бою в змінених станах свідомості, коли людина починала діяти вже з іншого просторового виміру, що також надавало надзвичайної потужності та невразливості в бою. На початкових ступенях засвоєння цієї техніки людина могла швидко бігати практично по якій завгодно поверхні, по вертикальним стовбурам дерев, болоту, по воді. Таких козаків ще називали крірами, вважаючи витоком такого їх мистецтва лісовика, велику волохату людину - кліра, що зустрічалася в глухих нетрях лісу. Щоб оволодіти подібним мистецтвом вважалося за необхідне заглянути лісовику в очі, зустрівши його десь на одинці серед лісу. Той, хто навчався мистецтву лісовика ходити просторами, міг зникнути з поля зору просто зайшовши за дерево, або за копну сіна в полі. Саме через таке малозрозуміле простій людині, підступне та мінливе, як вважалося мистецтво, таких козаків у війську кепкуючи ще називали хвойдами.
В звичайному житті це мистецтво сінтезу різних за своїм енергетичним горизонтом рівнів подій в тих справах, що ми ведемо в нім. Тут ми також непомітно для самих себе здійснюємо ті самі переходи. З означеними переходами пов’язане також саме існування живого, яке через пульсаційні переходи поміж енергетичних горизонтів цілісності в циклах життєзабезпечення, накопичує відповідну що до цього енергію.
Сьоме зерно –Кален, надавало можливості ретроспективних мандрівок у часі, та моделювання подій життя у модельному просторі, згадуваного нами раніш. Це той план, який дозволяє людині мати ментальні дублі, а від того здійснювати психометрічну ретроспекцію подій віддалених у часі. В звичайному житті це також наша здатність до образотворення, коли ми відчуваємо розумом думаємо відчуттями.
Восьме тіло – Тар, дозволяло впливати на хід подій у зовнішньому житті за допомогою зміни самої сцени де розгорталися і проходили події. Дозволяло людині бути рунічним, знаковим майстром, володіти цією все перетворюючою силою. Відтворення об’єктів з нічого, воскресіння з мертвих, мистецтво сінтезу здавалось несумісного на плані життя відноситься до цієї божої сили. Саме через оволодіння подібною вправністю, християни всього світу і вважають Ісуса із Назарета боголюдиною. Назва Тар має своє походження від легенди за якою у Сварога було два сина Тар – бог гармонії та світла і Тор – захисник того всього, в подальшому архангел Михаїл у християн.
Дев’яте – Хвар (Швак або Швах), це тіло пізнання законів цілісності, що стоять за його пробудженням. Знаком Хвара був жовтий бриль з блакитним донцем. Саме такий набутий стан дозволив Ісусу із Назарета проголосити своє сакральне “ Я єсмь “. Пробудження саме цього тіла знаменує стан цілісності якого набуває людина, як особа, що вже відбулася на цім світі. Великий тягар падає на плечі того хто осягнув мистецтво Хвара, говориться в потаємнім. Відповідальність за себе, за свій рід, за свій народ лягає на плечі такій людині. Карати чі милувати, приймати рішення, що торкаються не тільки земного буття, а і духовного плану життя людей. Лише той, хто прожив людське життя мав право приймати такі рішення в питаннях життя та смерті. Тому верховне божество Род ставав тут тільки порадником.
І нарешті десятим зерном пробудженім в людині був сам батько Род, який зображувався у вигляді старезного дуба з довгою білою бородою та вусами, що стелилися по землі. Знаком Рода є ромб, поставлений вертикально з точкою по середині. Це тіло уособлює відоме речення Ісуса: я альфа і омега. Це тіло людини міфу, це тіло людини Гори, саме в такому тілі приходив Ісус до своїх учнів після свого воскресіння. Це те головне завдання яке насправді стоїть перед будь якою людиною на землі, що відкрив він перед нами.
Як бачимо, всі вище приведені тіла рукотворного спасу, або зерна Рода відтіняють притаманні людині за її природою здібності, які просвічують в будь яких її діях, через них і йде її прохід до знання та характерницького вишколу. В різних езотеричних традиціях нараховується різна кількість подібних тіл, це говорить про універсальність тої цілісності яку являє собою сама людина, в якій можливо виділити різні аспекти її життєдіяльності.
© Василь Чумаченко
PS: В матеріалі виправлено послідовність Зерен Роду згідно з тією, яку надавав А.М. Скульский
