Багато століть європейська медична наука розглядала людину винятково матеріальним об’єктом, абсолютно не враховуючи інших складових будови людського організму. І не тільки людського до речі, а і всього навколишнього. Спираючись на неповну або, якщо точніше, недостовірну інформацію науковці робили неправильні висновки щодо причинно-наслідкового зв’язку, взаємодії між людьми, сторонніх впливів тощо.

Прикро те, що людині давно відомі ці складові і свідченням цьому можна вважати зображення так званих «святих» на іконах і куполах храмів. На цих зображеннях навколо голови людини художники зображували німб або ауру. Але якщо хтось зміг це намалювати, то це означає, що людина бачила це на власні очі. От тільки таку будову має кожна людина, а не тільки «свята».

Чи помічали ви, що ваш розум невгамовно перестрибує з одного предмета на інший? Є у вас проблеми з фокусуванням на чомусь одному протягом декількох хвилин? Чи страждаєте ви від того, що у вас накопичилася купа недороблених проектів на роботі, дюжина нереалізованих ідей в мозку, і, отже, маса жалю про те, до чого це все призвело, та про своє життя в цілому?

Повільно і невблаганно в свідомості європейської людини дозріває думка: корінь всіх життєвих проблем захований в голові. Почалася ця довга історія з другої половини 19 століття у вигляді психоаналізу. Розклавши людську психіку на прості схеми, психоаналітики, як патологоанатоми, стали препарувати людські страхи, комплекси, неврози. Нова проблема утворилася несподівано: витягнені проблеми не мали рішення. Людині показували «гниле» нутро і відпускали у вільне плавання.

І люди відправлялися шукати чарівний порятунок далі. На допомогу їм приходили різні методи і техніки, взяті у древніх народів. Одна з них – шаманська практика Хоопонопоно. Хоопонопоно – це гавайський метод лікування. «Світ починається з мене» – говорить він. Раніше ця практика відносилась до закритих частин культу і використовувалася тільки гавайськими шаманами для підтримки гармонії в ізольованому суспільстві.

Іноді сама думка про те, що людина захворіла, може вбити її. Ми можемо несвідомо підхоплювати страхи, які матимуть погані наслідки для нас. 

Стережіться панікерів. Їхні слова, як заклинання шамана, можуть перетворитись на епідемії.

Добре відомо, що очікування хвороби може бути небезпечнішим за неї. Наприклад, шамани вуду завдають шкоди своїм жертвам силою навіювання, змушуючи людину повірити в те, що вона хвора, що часто викликає фактичні симптоми недуги.

- От скажіть, є такі мами що не підхоплюють за дитиною всі болячки??? Чому я кожного разу хворію разом з донькою? Думала хоч цього разу минулося, але ні...

Був нещодавно такий крик відчаю у однієї із мам, у якої маленька дитина.

Справа в тому, що це звичайне природне явище, яке існує стільки, скільки існує життя на Землі. Можна назвати його Злукою, бо це явище тимчасового або довготривалого об’єднання в єдине поле оточуючих полів всіх живих істот – людей, тварин, дерев… Так, ці поля існують, і Спас надає змогу їх бачити, хоча це не дуже і важливо в даному випадку, бо будь яка людина може відчувати цю взаємодію і сам вплив від того, що вона відбулася.

“Слухай дитино. Людина це...” Не відмахуйтеся, почуйте - з вами говорять століття, перед вами відкривається душа народу.

“Людина - це сонячна квітка, ромашка рум'янок або соняшник, що розцвітає під сонячними променями”.

Так визначали наші предки зв’язок і залежність енергетики людини від Сонця, її збільшення або зменшення у залежності від пори року.

Четвертий біологічний закон 

Четвертий біологічний закон роз'яснює сприятливу роль мікробів в організмі в їх відношенні до трьох ембріональних шарів в ході фази лікування будь-якої даної Важливої Спеціальної Біологічної Програми (СБП).

Протягом перших 2,5 мільйонів років мікроби представляли собою єдині мікроорганізми, які населяють землю. З плином часу мікроби поступово заселили людський організм. Біологічною функцією мікробів стала підтримка органів і тканин і підтримання їх у здоровому стані. Століттями мікроби, такі, як бактерії і грибки, були необхідні для нашого виживання.

Український народ за довгі роки свого існування спромігся досягнути і розвинути такі стани свідомості, які допомогли вижити йому в незліченних війнах, що випали на його долю. Навіть наявність найбільшої кількості чорнозему свідчить про те, що життя на теренах України вирувало багато тисяч років. Життя і нескінченна битва за нього. Звісно ж, це не завжди було боєм із людьми, не рідше це було битвою з різноманітними хворобами. В кожен із періодів історії існували люди, досвід і надзвичайні вміння яких ставали завадою на шляху смерті. Тих, хто дещо міг, в різні часи називали по-різному. Наразі цих людей прийнято називати [характерниками], раніше народ нарікав їх [відьмаками], чаклунами, галдовниками, химородниками, мамаями... – тими, хто дещо може.