Базова система космічного організму людини, відома під назвою «яйце аури», знайшла своє відображення на старовинних іконах. Управляється ця система фізичним і ефірним мозком, який ще можна назвати просто Земним Розумом. В ньому концентруються земна пам'ять, земна свідомість, земне мислення і земна уява, що забезпечують життєздатність нашої особистості, нашого "Я". Земний Розум дбає про збереження "базової" системи і захищає людину від створення нею власної «над-системи» управління. 

За уявою наших предків, «над-система» управління складається у свою чергу з шести підсистем-сфер, що оточують базовий організм. Три сфери управляють лівою півкулею мозку, три – правою. Перші три підсистеми: Сак, Вол і Хор. Сак і Вол можна віднести до «середніх» енергій, Хор і дві наступні – це вищі енергії, а остання, десята енергетична сутність – це понад-природна сила. Сильніше цієї підсистеми лише Земний Розум і Родовий Янгол, який так і називається – Рід. У віруваннях древлян він зображувався у вигляді Сокола і уособлював собою Сонце. 

Детальніше:Сива зозуленько, не літай раненько

Детальніше:Нава

Детальніше:Важка хода

Споконвіку на території, де зараз Україна жили мудрі, добрі, гарні люди. Та не одні ж вони були на землі! У спілкуванні з іншими народами брали і добре і часом проникало і недобре. І що неймовірно: недобре поширювалось швидко, витворюючи зло. І от коли все суспільство було вражене цим недугом, коли хиталися підвалини первісного храму духу народу, народжувався Спаситель. Змалку на нього чигало багато лих і випробувань. Люди знали, хто він є. Але він сам виборював свій статус, аж до останньої хвилини свого жертовного шляху, до сходження на вершину, де земля з’єднується з Небом. Небо забирає змученого Спасителя, який зібрав усі болі і жалі свого народу, омив їх кров’ю свого серця і дарував люду і землі рідній очищення, і оновлення Серця. Розуму і Душі. Протягом свого короткого, але страждального життя, він дуже багато незвичайних справ творив: вчив, лікував, допомагав, розраджував і залишав за собою осередки просвітлених людей, які потім продовжать справу оновлення і очищення духу народу. В останній місяць свого життя він сідає на білого коня, летить і день і ніч по рідній землі, збирає біди і лиха і знищує, їх енергією свого життя. Коли він приїздить до тієї гори, де перейде прямо в небо, весь народ збирається туди, хоч зором, хоч рукою, хоч віддалік торкнутися Спасителя, а він витікає по краплині в свою землю, свій люд, забираючи з собою все лихо. І на горі-зникає під урочистий спів хору жерців. Кінь багряніє, як зоря і зникає в небі. 

Це було тоді, як над Україною, мов круки, кружляли татарські орди, турецькі когорти та всякі інші напасті і насильства. 

І єдиними оборонцями рідної землі були козаки, святі лицарі волі. 

Але як не намагалися, не завжди могли встояти від хижих нападників, і гинули старі і малі, а молоді бряжчали кайданами в неволі, чи ридали в гаремах над потоптаною зґвалтованою цнотою і коханням. 

Поділ землі і вибір старшини відбувались у Запорожців 1-го січня кожного Нового Року.

Ще кілька днів перед Новим Роком козаки, що жили на зимівниках, на річках, на озерах, чи степах та працювали там, — хто господарив, хто ловив рибу, хто полював, — всі спішили до Січи.

Детальніше:Замовляння